Види чернечого життя
Ми вже згадували, що долі Нілу Сорський і Йосипа Волоцького багато в чому схожі. Тому не дивно, що кожен з них у свій час став засновником православної обителі. Однак по самій своїй суті ці монастирі були абсолютно різні.
Справа в тому, що якщо розглядати чернече життя згідно певної типології, то з’ясується, що будуються і вже діють обителі могли бути трьох видів:
- Гуртожиток. Це найбільш поширена категорія монастирського устрою на Русі. Воно передбачає наявність у обителі великого господарства, часом обчислюється кількома прилеглими селами. Подібна кількість земель вимагало розумного управління, але нерідко вводив ігуменів у спокусу. Тому в російських монастирях звичаї не завжди були належними для людей, які присвятили своє життя служінню Господу.
- Самотність. Рідкісні ченці перетворювалися в пустельників. Вони вибирали абсолютна самотність і за ним йшли в глухі місця, де будували для себе дуже скромне житло. Найчастіше воно являло собою невелику землянку чи подобу куреня. У ньому відлюдник проводив час у молитві і служінні Богу. Харчувався дарами землі, але зазвичай подібна категорія ченців жила впроголодь, смиряя тим самим свою плоть.
- Скитське житіє. Даний вид чернечого обителі являє собою щось середнє між двома вже описаними. Скити будувалися на зразок невеликих монастирів з двома-трьома келіями. Ченці повинні були здобувати собі прожиток працею, а будь-який вільний час присвячувати молитвам. Природними явищами в скитах були прояви аскетизму і накладення певних обмежень на плоть.
Ніл Сорський і Йосип Волоцький мали серйозні розбіжності у поглядах на організацію чернечого життя. Тому при підставі монастирів кожен підходив до даного процесу з точки зору найкращого служіння Богу.
