Соцопитування
Першим і основним методом соціологічного дослідження вважається соціальне опитування. Опитування – це метод збору інформації про досліджуваний об’єкт під час проведення анкетування або інтерв’ю.
З допомогою соцопитування можна отримати інформацію, яку не завжди відображають в документальних джерелах чи неможливо помітити під час експерименту. До проведення опитування вдаються, коли необхідним і єдиним джерелом інформації є людина. Вербальна інформація, одержана завдяки цьому методу, вважається більш надійною, ніж будь-яка інша. Її легше аналізувати і перетворювати в кількісні показники.
Ще одна перевага цього методу полягає в тому, що він універсальний. Під час опитування інтерв’юер реєструє мотиви і результати діяльності індивіда. Це дозволяє отримати ту інформацію, яку не може дати жоден з методів соціологічних досліджень. В соціології велике значення має таке поняття, як надійність інформації – це коли респондент дає одні й ті ж відповіді на однакові запитання. Однак за різних обставин людина може відповідати по-різному, тому велике значення має те, як інтерв’юер вміє враховувати всі умови і впливати на них. Необхідно підтримувати в стабільному стані якомога більше факторів, що впливають на надійність.
Кожен соціологічне опитування починається з фази адаптації, коли респондент отримує певну мотивацію до відповідей. Ця фаза складається з привітання і декількох перших питань. Попередньо респондентові пояснюють зміст опитувальника, його мета та правила заповнення. Другий етап – досягнення поставленої мети, тобто збір основної інформації. В процесі опитування, особливо якщо анкета дуже довга, інтерес респондента до поставленого завдання може згаснути. Тому в опитувальнику часто використовують питання, зміст яких цікавий для випробуваного, але може бути абсолютно марним для дослідження.
Останній етап соцопитування – завершення роботи. В кінці анкети зазвичай пишуть легкі запитання, які найчастіше цю роль грає демографічна карта. Такий спосіб допомагає зняти напругу, і респондент більш лояльно ставитиметься до інтерв’юера. Адже, як показує практика, якщо не враховувати стан випробуваного, то основна частина респондентів відмовляється відповідати на питання вже на половині опитувальника.
