Репетиція на потішних
Більша частина дитинства і юність Петра пройшли в Преображенському. Відсторонившись від реального царювання в силу віку, він, тим не менш, готувався до нього, використовуючи всі доступні засоби. Відчуваючи справжню пристрасть до військових наук, він наполіг, щоб до нього з усіх навколишніх сіл звозили хлопчаків його віку для своєрідною живою ігри в солдатики».
Для забав юного царя були виготовлені дерев’яні шаблі, рушниці і навіть гармати, на яких він відточував свою майстерність. Одягнені в каптани іноземних військ, так як в часи Петра Першого інших роздобути було практично неможливо, та й іноземну військову науку він шанував вище вітчизняної, потішні полки через кілька років, проведених в розважальних боях, зміцнілі і навчені, стали представляти цілком реальну загрозу регулярної армії. Особливо коли Петро наказав лити для нього справжні гармати і поставляти до нього в резиденцію інше вогнепальну і колюча зброя.
До 14 років тут, на березі Яузи, він мав у своєму розпорядженні цілим потішним містечком з власними полицями – Преображенським і Семенівським. Про дерев’яному зброю в цій фортеці, названої Прешбургом, вже не згадували, вправляючись на сьогоденні. Першим вчителем премудростей військової науки в ті роки став для Петра вогнепальних справ майстер Федір Зоммер. Але більш повні знання, в тому числі і арифметичні, він отримував від голландця Тиммермана. Той і розказав юному цареві про морських суднах, торгових і військових, після того як одного разу вони удвох знайшли у покинутому сараї продірявився англійська ботик. Цей човник, відремонтований і спущений на воду, і став першим у житті царя плаваючим судном. Нащадки, згадуючи про Петра Першого, приписують історії з знайденим ботиком величезне значення. Мовляв, саме з нього почався переможний згодом російський флот.
