Девіантна поведінка і психологія
Феномен такої поведінки настільки складний і поширений, що для його вивчення існує окрема наука – девиантология, яка виникла на перетині кримінології, соціології, психології і психіатрії.
1. Поняття про “отклоняющемся” і соціальному поведінці в психології
«Девіація» з латинської мови – «відхилення». У психології – отклоняющееся поведінка від норм, прийнятих у суспільстві, називають девіантною або асоціальною. Тобто це стійке поведінка людини, яке заподіює реальний збиток людям і суспільству. Воно шкідливо як для оточуючих, так і для самого девіанта.
У психології девіантної поведінки вивчаються такі форми відхилень, як суїцид, злочин, проституція, наркоманія, бродяжництво, фанатизм, алкоголізм, вандалізм.
Така поведінка пов’язане зі злобою, насильством, агресією, знищенням, тому суспільством умовно або законодавчо введені заходи покарання порушника суспільних норм, його ізолюють, лікують, виправляють чи карають.
2. Особистість девіанта, його психологія, особливості поведінки
Наука не вивчає, як і де чоловік скоїв проступок, її цікавлять загальні закономірності та характеристика особистості.
Причини і джерела асоціальної поведінки:
- Фізіологічні: генетична схильність до агресії; захворювання ендокринної системи; хромосомні відхилення.
- Громадські: недосконале законодавство; соціальна нерівність; пропаганда ЗМІ асоціального способу життя; навішування «ярликів»; негативні оцінки, які дають рідні люди.
- Психологічні причини: внутрішні конфлікти між совістю і бажаннями; особливий склад характеру; відхилення в психіці; неблагополучні сімейні відносини; занадто консервативне, суворе, жорстоке виховання в дитинстві.
У характері девіантів часто зустрічаються такі риси, як конфліктність, негативізм, залежність, тривожність, агресивність, ворожість. Вони часто обманюють і роблять це із задоволенням, люблять перекладати відповідальність і провину на інших.
Девіантна поведінка людини призводить до соціальної дезадаптації, тобто він не пристосовується до умов соціуму і, в підсумку, йде проти нього.
Поведінка дитини не може бути асоціальною, так як самоконтроль у малюків до 5 років ще не розвинений і процес адаптації в суспільстві тільки почався.
Найнебезпечніший період в плані можливості розвитку девіації у віці від 12 до 20 років.
3. Як впоратися з проблемою в поведінці?
Найчастіше люди з такою поведінкою потрапляють до психолога вже у місцях позбавлення волі, в дитячих колоніях, у центрах лікування залежностей. Товариство займається профілактикою девіацій у лікарнях, школах, неблагополучних сім’ях, через ЗМІ, але проблема в тому, що немає індивідуального підходу, а самостійно людина з цим впоратися не може. Але він може усвідомити необхідність зміни свого способу життя і звернутися за допомогою до фахівців.
