Василь Олександрович Сухомлинський володів величезним авторитетом в області педагогіки. Саме йому належить заслуга створення педагогічної системи, в основу якої лягло всесвітнє поняття гуманізму. На його думку, освітній процес повинен бути в радість як учня, так і вчителя, лише тоді він буде успішний. Знаменитий викладач-новатор написав понад 1500 наукових і художніх праць. У них Сухомлинський про виховання висловлюється як про один з головних життєвих етапів для будь-якої людини.
Хто такий Василь Сухомлинський?
Василь Олександрович Сухомлинський народився у 1918 році в невеликому селі Василівка під Херсоном. Закінчивши Полтавський педагогічний інститут, він відправився на батьківщину і став викладати в місцевій школі українську мову і літературу. Вже тоді думки про те, що дитину слід вважати вищою істотою в школі і ставитися до нього відповідно, відвідували Сухомлинського, про виховання своїх учнів він часто говорив, що воно дається їй легше, ніж багатьом іншим викладачам.
Після війни молодий учитель став директором школи і отримав більше можливостей для ведення педагогічної діяльності. Він не соромився залучати своїх вихованців для постановки відповідних дослідів і ретельно відстежував отримані результати. Після проведеного аналізу він прийшов до важливого висновку – вся система навчання повинна бути заснована на тому, що дитина є в ній найвищою цінністю, і всі творчі пориви педагогів повинні бути безпосередньо з цим пов’язані.
Освітній процес повинен бути радісною працею, вважав педагог-новатор, і величезна увага в ньому повинна бути приділена читання літератури, написання творів, вивчення різних стилів написання. У кожної дитини має бути власне ставлення до навколишнього світу, відповідальність перед сім’єю, суспільством і власною совістю, вважав Сухомлинський. У цитатах про виховання дітей талановитого педагога можна знайти величезну кількість інформації, актуальною і на сьогоднішній день.
Наприклад, коріння підліткової злочинності Василь Олександрович вбачав у відсутності сімейного культурного фону. За його словами, на 500 сімей, де діти скоювали злочини, в сукупності припадало близько 750 книг, при цьому представники підростаючого покоління нічого не знали про класичній літературі, музиці, мистецтві та живописі. Якщо б спочатку батьки прищеплювали своїм дітям любов до прекрасного, багатьох неприємностей вдалося б уникнути.
Чому спадщина педагога сьогодні є предметом спорів?
Сучасні теоретики викладацького мистецтва згодні далеко не з усіма висловлюваннями одного з головних новаторів XX століття. У цитатах Сухомлинського про виховання найбільш спірний момент викликає його думка про те, що дитина має бути непокірним і це – нормальне явище, а от безмовність і покірність розглядаються як аномалія, що вимагає негайного втручання викладача і батьків. Деякі педагоги вважають, що непослух слід негайно карати, причому самим серйозним чином.
Василь Олександрович також висловлював думку про те, що вихователь, щоб домогтися авторитету у своїх учнів, повинен сам як можна частіше виражатися в діяльності та активної праці. Сьогоднішні педагоги так не вважають, на їхню думку, авторитет заробляється шляхом демонстрації великої кількості знань з предмету, які викладач передає учням на уроках.
Досить актуальною на даний момент є цитата Сухомлинського про виховання, згідно з якою зніжені діти формуються лише в тих ситуаціях, коли єдиною радістю на їх життєвому шляху є споживання. На його думку, виховати справжню особистість можна тільки в тих випадках, коли в цьому зацікавлені батьки, зобов’язані приділяти величезну кількість часу освітнього процесу.
Але якщо врахувати, що сучасні тата і мами більше зосереджені на тому, щоб заробляти гроші для своєї сім’ї, і процеси навчання цілком і повністю перекладають на вихователів і вчителів, то дитина-споживач є цілком закономірним результатом. Тут викладачі підтримують цю точку зору і прагнуть все частіше залучати в навчальний процес батьків.
У чому полягає головне правило життя і виховання?
В. А. Сухомлинський вивчав виховний процес не тільки як спосіб взаємодії з дітьми, а й як стартовий майданчик для всього подальшого життя. Вже тоді, в 1950-х роках, він зазначав, що всі молоді батьки стикаються у відносинах з схожою проблемою – невмінням долати кризи і жити єдиною родиною. Дослідник зазначав, що юні тата і мами не вміють бути чоловіками і дружинами, і є абсолютно безпорадними, як маленькі діти. Та найголовніші проблеми, на його думку, починаються після того, як дві незміцнілі особистості самі стають батьками.
Старшокласники повинні розуміти, як правильно вибудовувати будь-які відносини, в тому числі і романтичні, вважав Сухомлинський, в цитатах про виховання дітей цього новатора педагогічної науки сказано, що цьому повинні вчити як вчителі, так і батьки. Якщо дитина не знає, що потрібно робити з власними бажаннями, не вміє знаходити оптимальні рішення у власній родині, і не вміє демонструвати свою любов, навряд чи він зможе стати хорошим батьком.
До таких висновків вчений прийшов не на порожньому місці, більше 10 років він займався дослідженнями розлучень. Вивчивши історію 200 пар, він виявив, що майже 190 з них розпалися тільки тому, що не зуміли зрозуміти один одного. Крім того, Василь Олександрович виявив причину появи в сім’ях некерованих дітей, вона полягає в поведінці батьків. Якщо останні дозволяють собі лаятися в присутності дитини і взагалі демонструвати будь-які негативні прояви по відношенню один до одного, він стане переймати аналогічну поведінку.
У кожній школі повинен бути введений предмет, який буде займатися вивченням любові, сім’ї та шлюбу, вважав учений. Успішне виховання людини Сухомлинський бачив однією з найважливіших цілей навчального процесу, оскільки підхід до кожної дитини дає можливість домогтися приголомшливих результатів з інших предметів і отримати до кінця навчання сильну особистість, здатну реалізуватися в житті.
Мама і тато – яка їхня роль?
Величезна кількість сил сьогодні приділяється тому, щоб виховувати з нинішніх дітей справжніх особистостей. Однак викладачі все частіше стикаються з феноменом, коли діти, з якими батьки не роблять уроки з причини зайнятості і яких не лають за негативні оцінки, досягають значно більших результатів, порівняно з тими, з ким постійно працюють батьки та додатково найняті педагоги. На перший погляд це здається дивним, але якщо вдивитися в ситуацію пильніше, все стає на свої місця.
Вивчення виховання особистості Сухомлинський приділяв велику кількість уваги, тому він і з’ясував, що ті діти, які відразу ж вчаться бачити світ батьківськими очима, швидко дорослішають і стають здатними брати на себе відповідальність, щоб допомагати старшим. Василь Олександрович наголошував, що дорослі повинні демонструвати своїм дітям наочний приклад свого ставлення до навколишньої дійсності. А ось нотації в даному випадку можуть надати негативний ефект, і тоді дитина буде агресивно реагувати на будь-яку ситуацію, в якій дорослі спробують донести до нього причину неправильного поведінки.
Праця – всьому голова?
Величезну увагу батьки повинні приділяти тому, щоб виховувати у своїй дитині працьовитість, інакше є ризик виростити споживача, який не здатний передати наступному поколінню любов і турботу. Починати потрібно з малого, діти повинні навчитися спостерігати за навколишнім світом, і вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки між явищами і предметами. На перших порах потрібно буде розповідати, чому дерева відрізняються по висоті, чому сонце світить тільки вдень, чому рослини потребують сонячному світлі, і відповідати на інші питання, які дорослим здаються абсолютно безглуздими.
З часом дитина сама почне помічати особливості навколишнього середовища і тоді в його мозку почнуть відбуватися серйозні перетворення. Завдання дорослого – підтримати прагнення до знань, щоб дитина не відчував себе самотнім. У 60-х роках, коли дослідження за даною тематикою тільки починали проводитися в СРСР, батькам було ніколи цим займатися, і найчастіше діти на свої запитання отримували приблизно таку відповідь: “У школі розкажуть”. Такий підхід в корені невірний, особливо при вихованні маленьких дітей у віці до 6 років.
Вплив батьків у даному випадку є величезним і від того, наскільки великі зусилля були докладені, залежить, чи дійсно гармонійною особистістю виросте дитина. Трудове виховання Сухомлинського також передбачає, що діти з ранніх років повинні бути привчені до ведення різної діяльності: приготування їжі, прибирання, прання і т. д.
Важливо, щоб дитина сприймала необхідність праці як зусилля, які необхідно докласти для отримання чогось світлого і позитивного. Тут є ризик – не можна постійно мотивувати дітей на виконання будь-яких активностей матеріальними цінностями, в іншому випадку в подальшому попросити їх зробити щось безоплатно буде неможливо.
Як виховувати моральність і мораль в дітях?
Моральні якості дорослих далеко не завжди відповідають ідеалу, саме тому їх виховання у дітей повинно здійснюватися з максимальною обережністю. На думку Сухомлинського, моральне виховання може бути ефективним інструментом педагогіки тільки в тому випадку, якщо дитина сприйнятлива до тих заходів, які застосовуються дорослими. Щоб малюк став жертвою ” виховування, необхідно зробити його радісним і щасливим, оскільки інакше він не зможе дізнатися, що таке моральна краса.
Наступний етап полягає в тому, щоб навчити дитину чуйності і показати, що в світі не завжди всім буває так само добре, як йому. Тоді він зможе робити добрі справи по відношенню до інших людей і самовдосконалюватися. Найлегше навчитися цьому, коли поруч є яскравий приклад, який навчить дітей вірити в людство. На думку відомого педагога, необхідно, щоб дитина вміла бачити прекрасне в навколишньому світі, хотів зберегти його красу і відкривати для себе щось нове в людських взаєминах.
У дослідженнях Сухомлинського про виховання можна знайти величезну кількість прикладів, коли він сам створював для своїх вихованців життєві умови, які сприяють їх різнобічного особистісного розвитку. При цьому дуже важливо постійно контролювати формування моральних якостей, до цього процесу потрібно повертатися щодня. Діти повинні постійно отримувати нову інформацію з глибинним змістом, тоді їм буде простіше виховати в собі моральне свідомість, а також отримати звички та навички, відповідні йому.
Чи є місце покарання в системі виховання?
Будучи послідовником гуманітарної педагогічної теорії, Сухомлинський у вихованні дітей вважав неприпустимим використання покарань. Причому ця заборона стосується навіть “важких” підлітків, яких дорослі “дістають” найчастіше. На думку вченого, якщо у батьків виникає потреба покарати власне чадо, в його вихованні були допущені серйозні помилки. При цьому не можна розглядати порушувані дитиною заборони в якості прояву батьківської любові і влади. Мами і тата повинні дуже тонко відчувати ту межу, за яку вони вже не можуть зайти.
Кожна дитина в ідеалі повинен мати цілий ряд справ, куди немає доступу дорослим. Як правило, вони пов’язані з дружбою та іграми, але чим доросліша дитина, тим більше таємниць і секретів. Багато батьків бояться, що рано чи пізно наявність у дітей секретів від них призведе до великих проблем, але якщо між обома сторонами побудовані довірчі відносини, цього можна уникнути.
На питання про принципи роботи з “важкими” підлітками, Сухомлинський у висловлюваннях про виховання відповідав, що у них просто немає внутрішніх ресурсів, необхідних для ведення навчального процесу. Такі діти, на його думку, постійно чують критику від викладачів і із-за цього караються батьками, поступово вони звикають до такої моделі поведінки дорослих і використовують власні захисні механізми. Якщо ж похвалити важкого дитини за виконання навіть нескладного завдання, для нього це стане відкриттям. Кілька успішних завершених активностей і відповідна похвала дасть підлітку зрозуміти, що викладач зацікавлений в його розвитку, і це допоможе налагодити взаємовигідне співробітництво.
Складно виховувати групу дітей?
Класний керівник завжди стикається з великим обсягом роботи, і це – цілком нормальне явище. Розглядаючи питання виховання колективу, Сухомлинський називав його багатством індивідуальностей, які обов’язково повинні бути враховані педагогом. Викладач повинен бути не тільки гарним організатором, але й психологом, здатним розгледіти таланти абсолютно в кожній дитині.
Ідеальним колективом слід вважати той, де кожне чадо привносить в нього власну силу і духовні багатства, де воно ділиться з оточуючими отриманим досвідом. У цьому випадку багатство індивідуальностей йде всім на користь – колектив сам стає незримим вихователем, допомагає дітям розкрити високі моральні принципи і навчитися ставити перед собою шляхетні завдання.
Слід виховувати батьків?
В одній з праць В. О. Сухомлинського про виховання – книзі “Серце віддаю дітям”, – вчений описав алгоритм взаємодій з мамами і татами своїх учнів. Кожна сім’я відрізнялася за своїм людським якостям, але всі вони повинні були стати єдиним колективом разом з вчителями, це було необхідно для успішного виховного процесу.
Педагог бачив цілий ряд плюсів у цій спільній роботі, головний з них – викладачі отримували впевненість в тому, що дитина перебуває під наглядом, його успіхами цікавляться і підтримують їх. Батьки ж могли разом з класним керівником вирішувати виникаючі в житті дитини проблеми, обмінюватись досвідом разом з іншими папами і мамами.
Сьогоднішні викладачі вважають, що запропонована Сухомлинським система виховання дасть повноцінний ефект тільки при використанні двох методів: батьківської конференції та періодичному візит класного керівника в сім’ї. Мами і тата можуть з допомогою вчителя отримати необхідні знання про особливості своєї дитини, про різні кризи, які можуть підстерігати його, і виробити спільну стратегію дії, щоб зберегти здорову психіку.
Яким має бути шкільний педагог?
Ідеального вчителя не існує, проте кожен викладач може наблизитися до еталону, якщо буде дотримуватися скромного зводу правил, придуманого Ст. А. Сухомлинським, у вихованні якому не знайшлося рівних серед вчених XX століття. На його думку, педагог обов’язково повинен поважати своїх вихованців і любити їх, бути скромним, працьовитим і порядним.
Вчитель повинен щедро ділитися зі своїми учнями духовним багатством і бути дуже ерудованою людиною. Важливо, щоб він жваво цікавився новинами педагогічної науки і намагався випереджати час, в якому живе. Викладач для школярів є ще одним батьком, і на нього покладається серйозна місія, тому він повинен бути прикладом для тих, з ким щодня ділить класну кімнату.
