Чи є місце покарання в системі виховання?
Будучи послідовником гуманітарної педагогічної теорії, Сухомлинський у вихованні дітей вважав неприпустимим використання покарань. Причому ця заборона стосується навіть “важких” підлітків, яких дорослі “дістають” найчастіше. На думку вченого, якщо у батьків виникає потреба покарати власне чадо, в його вихованні були допущені серйозні помилки. При цьому не можна розглядати порушувані дитиною заборони в якості прояву батьківської любові і влади. Мами і тата повинні дуже тонко відчувати ту межу, за яку вони вже не можуть зайти.
Кожна дитина в ідеалі повинен мати цілий ряд справ, куди немає доступу дорослим. Як правило, вони пов’язані з дружбою та іграми, але чим доросліша дитина, тим більше таємниць і секретів. Багато батьків бояться, що рано чи пізно наявність у дітей секретів від них призведе до великих проблем, але якщо між обома сторонами побудовані довірчі відносини, цього можна уникнути.
На питання про принципи роботи з “важкими” підлітками, Сухомлинський у висловлюваннях про виховання відповідав, що у них просто немає внутрішніх ресурсів, необхідних для ведення навчального процесу. Такі діти, на його думку, постійно чують критику від викладачів і із-за цього караються батьками, поступово вони звикають до такої моделі поведінки дорослих і використовують власні захисні механізми. Якщо ж похвалити важкого дитини за виконання навіть нескладного завдання, для нього це стане відкриттям. Кілька успішних завершених активностей і відповідна похвала дасть підлітку зрозуміти, що викладач зацікавлений в його розвитку, і це допоможе налагодити взаємовигідне співробітництво.
