Сполучник – це службова частина мови, що зв’язує між собою кілька простих речень, утворюючи складне, а також однорідні підмети, сказуемые та інші члени речення. По-німецьки спілки називаються Bindewörter, тобто буквально «сполучні слова».
Класифікація
В німецькій мові сполучники, як і в російській, розділені на дві основні групи: сурядні та підрядні. Союзи, що належать до першої категорії, утворюють складносурядні пропозиції, а ті, що становлять другу, – відповідно, складнопідрядні.
У свою чергу, всередині цих двох груп спілки в німецькій мові також розподілені на підгрупи на підставі того, які функції у реченні вони виконують. Наприклад, сурядні сполучники можуть бути з’єднувальними, і противопоставляющими, причинними, уступительными і слідчими. До подчинительным належать умовні спілки, цільові, часові, порівняльні та інші.
Сурядні сполучники німецької мови
Починати вивчення німецьких спілок слід саме з сурядних, так як вони набагато простіші в плані граматики. У більшості випадку сурядні сполучники в німецькій мові на порядок слів у реченні не впливають і служать певним з’єднувальним елементом.
Наприклад, такими спілками є und (і) – сполучний, aber (але) – протиставляючий, sondern (а) – протиставляючий, oder (або) – протиставляючий та інші.
Ich studiere Französisch. Mein Freund studiert Englisch. (Я вивчаю французьку. Мій друг вивчає англійську).
Die Sonne ging unter. Es ist noch sehr warm. (Сонце зайшло. Ще дуже тепло).
З спілками ці пропозиції будуть виглядати так.
Ich studiere Französisch, sondern mein Freund studiert Englisch. (Я вивчаю французьку, а мій друг вивчає англійську).
Die Sonne ging unter, aber es ist noch sehr warm. (Сонце зайшло, але ще дуже тепло).
Змінюють порядок слів сурядні сполучники
Однак серед сурядних союзів є й такі, які впливають на порядок слів у реченні. До них відносяться jedoch (тим не менше) – уступительный і also (так що) – причинний.
Sie isst nur Obst und Gemüse, jedoch nimmt sie schnell zu. (Вона їсть тільки фрукти і овочі, тим не менш швидко набирає вагу).
Як можна побачити з прикладу, в реченні з jedoch присудок стоїть відразу після союзу, а потім – підмет і все решта членів. У випадку з also порядок слів буде аналогічним.
Підрядні сполучники німецької мови
Пропозиції з подчинительными спілками називається складнопідрядною. В них можна виділити головну і придаткову частини і, на відміну від складносурядних речень, у яких обидві частини є рівноправними, в сложноподчиненном придаточная частина безпосередньо залежить від головної і не може існувати окремо.
Найпоширеніші підрядні сполучники – це deshalb (тому) – слідчий, weil (тому що) – причинний, damit (щоб) – причинний, якщо (коли) – тимчасової та інші. Дані союзи в німецькій мові на порядок слів справляють істотний вплив.
Ich gehe nach England. Ich lerne Englisch. (Я їду в Англію. Я вчу англійську).
З причинним союзом weil пропозиція буде звучати наступним чином.
Ich gehe nach England, weil ich Englisch lerne. (Я їду в Англію, так як вчу англійську).
Можна помітити, що порядок слів змінився. Після союзу стоїть підмет, потім всі інші члени речення. У свою чергу, присудок перемістилося в самий кінець.
Якщо розглянути те ж саме пропозицію, але вже з використанням іншого союзу deshalb, то його зміст збережеться, але сама конструкція буде виглядати дещо інакше.
Ich lerne Englisch, deshalb gehe ich nach England. Я вчу англійську, тому їду в Англію.
Головна і придаточная частини помінялися місцями, так як союз deshalb – слідчий. Порядок слів так само змінився: тепер після союзу знаходиться присудок, потім підмет, а після нього все інше.
Ще один підрядний союз – damit.
Ich gehe nach Russland. Ich lerne Russisch. Я їду в Росію. Я вчу російську.
Ich gehe nach Russland, damit ich Russisch lerne. Я їду в Росію, щоб вчити російську. (Буквально – «щоб я учив російський»)
Підмет стоїть після сполучника, а присудок в самому кінці.
Цей союз може бути замінений инфинитивной конструкцією, і пропозиція буде переводитися точно так само.
Ich mache Sport, um Russisch zu lernen.
Однак слід враховувати одну особливість. Причинний союз можна замінити цією конструкцією тільки тоді, коли в реченні згадується тільки один суб’єкт. На конкретному прикладі «я їду в Росію» і «я вчу російську».
