Історія самоврядування в Росії
Розвитку російського самоврядування поклали початок земська (1864) і городовая (1870) реформи, що проводяться при Олександрі II. Положенням 1864 р. були створені виборні губернські і повітові збори в земствах. Вони завідували місцевими хазяйськими справами.
Організація самоврядування в містах регламентувалася Городовим положенням 1870 року. Згідно з його положеннями органами самоврядування були управи і думи.
Органи місцевого самоврядування не входять в систему державної влади при Олександрі III. Починається політика реакционизма, з-за якої населення було взято під жорсткий контроль. При Миколі II трапилася невеличка “відлига”. Ліберальні тенденції взяли гору, і до 1917 року мала відбутися муніципальна реформа. Однак прогриміла Жовтнева революція.
Влада Рад розробила принцип єдності влади і суспільства. Передбачалося, що суспільство і є влада. Діяла так звана диктатура пролетаріату.
До 80-х років XX століття в Радянській Росії не було і натяку на самоврядування. Лише в період Перебудови був прийнятий Закон СРСР “Про загальні засадах місцевого господарства і самоврядування” (1990). Була розмежована владу між адміністраціями та місцевими радами. Частина повноважень передавалася народу. У 1993 році була прийнята нині чинна Конституція, а в 2003 році – актуальний ФЗ “ПРО місцеве самоврядування”.
