Хто виховує дівчинку
Всупереч думці про те, що у різні періоди життя дитини виховують мама і тато по черзі, практика доводить спільну причетність обох батьків (а також найближчих значущих дорослих) протягом всього процесу дорослішання. Виховують тільки дії, а не слова. Особливо важливо для всіх дорослих уникати обману і неоднозначності трактування висловлювань при дітях. Вони відчувають на підсвідомому рівні обман і лукавість, а надходять в таких ситуаціях згідно із зробленими висновками.
Відповідь на питання про те, як виховувати дитину, дівчинку, простий. Якщо батьки хочуть бачити дитину охайним, веселим і рухомий, слід самим подавати такий приклад для наслідування. При бажанні прищепити шанобливе ставлення до чоловіків, мама повинна щодня «транслювати» такі емоції по відношенню до батька. Якщо лунає фраза «Ти повинна…» з перерахуванням чеснот, але в реальному житті дівчинка не спостерігає цих якостей у близьких дорослих, то результат такого виховання завжди буде однозначна – покалічена психіка дитини і пошарпані нерви батьків.
Побутує думка, що діти – дзеркало сім’ї. Насправді в ранньому періоді розвитку дитини превалює наслідуваність. Малюк повторює і копіює звуки, рухи, міміку людей, інтонацію розмови значущих дорослих.
Якщо сім’я проживає окремо від близьких родичів, то прикладом для наслідування стають батьки і люди, що доглядають за дитиною. Як виховувати дитину дівчинку, якщо вона не відвідує дитячий садок? У цьому випадку не варто випускати з уваги таку важливу складову гармонійного розвитку малюка, як спілкування з однолітками.
Якщо до 2-3 років діти грають поруч один з одним, то в подальшому, відчуваючи потребу в спілкуванні, вони починають спільні ігри. Процес взаємодії відбувається не відразу, оскільки діти по-різному привчаються до дотримання встановлених правил, эмпатийному і шанобливого сприйняття партнера, самостійного згладжування виникаючих конфліктних ситуацій. Спільна гра – це своєрідна “кухня”, на якій відбувається спроба застосування дошкільням форм поведінки, щодня спостережуваних у батьків і найближчого оточення. Відбувається «притирка» і підстроювання моделей батьківської поведінки до життєвих ситуацій і поступова вироблення своєї лінії дій.
