Класифікація фікцій
У юридичній діяльності фікції класифікують за такими параметрами:
- за галузями права, в яких вони застосовуються – законам, актам, статтями Конституції;
- за способом вираження: в заперечують або підтверджують що-небудь висловлюваннях, судженнях, аргументах;
- за характером правових ситуацій – фіктивним фактами або фіктивним станів.
Така класифікація дається у підручнику О. А. Курсової. І хоча в інших посібниках класифікація фікцій може бути виражена в інших юридичних термінах, по суті, вони мало чим відрізняються від вищевказаної класифікації, але можуть бути розбиті на більшу кількість пунктів.
Історія виникнення правових фікцій та їх розвитку
Вперше поняття “юридична фікція” з’явилося в часи Стародавнього Риму. Про те, як їх використовувати і в яких випадках, як було прописано в римському праві. Однак ще до того, як вони отримали своє визначення, їх використовували в судочинстві Древньої Греції.
Причина, по якій елліни не надали цьому інструменту юридичної форми, полягає у тому, що за грецькими законами позивач не мав права найняти собі захисника. Він повинен був сам захищати себе в суді. Тому юриспруденція у них не отримала розвитку, на відміну від Стародавнього Риму, де був розроблена ціла система права.
