Етимологія
Що стосується походження досліджуваного терміна, то воно точно не відомо. Єдине, в чому лінгвісти впевнені, це в тому, що жупел прийшов у російську мову з старослов’янської.
Вперше він було зафіксовано в новгородському глосарії в XV в. і тоді цей термін мав лише вузьку сферу вживання. Незважаючи на це, його можна зустріти в текстах таких знаменитостей, як Державін, Капніста, Долгоруков, Батюшков і т. п.
Незважаючи на це, ближче до середини ХІХ ст. слово поступово виходить їх вживання. Можливо, воно б взагалі було втрачено для мови, однак саме в той період термін набуває ще один спосіб тлумачення.
Інше значення слова “жупел”
Напуваємо згаданого вище, має ще один спосіб тлумачення іменник “жупел” – це щось, що вселяє страх.
Знаючи основне значення досліджуваного терміна, можна зробити логічний висновок, що подібний сенс воно придбало через людського страху перед муками пекла. Як не дивно, але це не зовсім так. Насправді, чимось лякає жупел став лише наприкінці XIX ст. з легкої руки А. Н. Островського і його комедії “Важкі дні”.
Одна з героїнь цього твору (Настасья Панкратіївна) не знала значення аналізованого слова. Однак його зв’язок з церковними таїнствами змушувала її тремтіти перед жупелом і боятися цього іменника, навіть не відаючи його сенсу.
Завдяки популярності “Важких днів”, серед освічених людей досліджуваний термін став сприйматися як щось вселяє страх своєю незрозумілістю.
До речі, саме в такому значенні вживає цей іменник Достоєвський у “Братах Карамазових”, закликаючи вустами одного з героїв “… не боятися інших слів і ідей, подібно московським купчихам, боїться “металу” і “жупела”…”.
