Труднощі, що супроводжували формування польської армії
Зі спогадів учасників подій тих років відомо, що, незважаючи на досягнуту раніше домовленість, НКВС аж ніяк не поспішав надавати польським громадянам обіцяну амністію. Більш того, за особистою вказівкою Берії, режим у місцях ув’язнення був посилений. В результаті, після прибуття до табору призовних комісій переважна більшість ув’язнених висловило бажання вступити до лав армії генерала Андерса, вбачаючи в цьому єдино можливий шлях до звільнення.
Бойові підрозділи, що формувалися на основі договору з польським урядом у вигнанні, цілком складалися з осіб, за плечима яких залишилося тривале перебування у в’язницях, таборах і спецпоселеннях. Більшість з них було вкрай виснажене і потребувала медичної допомоги. Але й ті умови, в яких вони опинилися, вступивши до новоствореної армії, були вкрай важкими.
Опалювальних бараків не було, і з настанням холодів люди змушені жити в наметах. Продовольчі пайки їм виділялися, але їх доводилося ділити з цивільними особами, в основному, жінками та дітьми, також стихійно прибували до місць формування військових частин. Крім того, гостро не вистачало медикаментів, будівельних матеріалів і транспортних засобів.
