Відмова поляків від взаємодії з Червоною армією
До початку 1942 року була повністю завершена підготовка кількох дивізій, що входили до складу польської армії, і генерал Панфілов звернувся до Андерсу з вимогою відправити одну з них на фронт на допомогу захисникам Москви. Однак, з боку польського командування, підтриманого Ст. Сікорським, пішов категоричну відмову, мотивовану тим, що участь польської армії в бойових діях буде можливо лише після завершення підготовки всього її складу.
Ця картина повторилася і в кінці березня, коли керівництво країни знову зажадало відправки на фронт завершила до того часу свого формування, армії Андерса. На цей раз польський генерал навіть не вважав за потрібне розглядати це звернення. Мимоволі виникала підозра, що поляки навмисно затягують свій вступ у війну на боці СРСР.
Воно посилилося після того, як у квітні того ж року Ст. Сікорський, відвідавши Каїр, і, зустрівшись з командувачем британськими збройними силами на Близькому Сході, пообіцяв передати в його розпорядження всю армію Андерса. Побіжного прем’єра нітрохи не бентежило, що формування і підготовка цього 96-тисячного контингенту військ проходила на території СРСР і практично за рахунок його народу.
До квітня 1942 року на територіях республік Середньої Азії було близько 69 тис. польських військовослужбовців, включаючи 3100 офіцерів і 16200 представників нижчих чинів. Збереглися документи, в яких Л. П. Берія доповідав В. В. Сталіну про те, що серед особового складу ЗС Польщі, розміщених на території союзних республік, переважають антирадянські настрої, що охопили як рядовий, так і офіцерський склад. Крім того, на всіх рівнях відкрито виражається небажання йти в бій разом з частинами Червоної армії.
