Підписання нової угоди про дружбу та взаємодопомогу
Подальший розвиток подій було наприкінці листопада того ж року, коли до Москви з Лондона прибув прем’єр-міністр Польщі Ст. Сікорський. Метою візиту глави уряду у вигнанні були переговори щодо формування армії Андерса, а також заходи щодо поліпшення становища його співвітчизників із числа цивільних осіб 3 грудня він був прийнятий Сталіним, після чого відбулося підписання чергового договору про дружбу і взаємодопомогу між Радянським Союзом і Польщею.
Важливими елементами досягнутої угоди були: збільшення чисельності армії Андерса з 30 до 96 тис. осіб, формування в Середній Азії семи додаткових дивізій і переміщення на територію Ірану всіх поляків, не включених до складу збройних сил. Для Радянського Союзу це спричинило за собою нові матеріальні витрати, оскільки Великобританія на підставі ухилилася від взятого раніше зобов’язання щодо постачання додаткового контингенту польської армії продовольством і медикаментами. Тим не менш, військове обмундирування для поляків союзниками по антигітлерівській коаліції було поставлено.
Підсумком відвідування Ст. Сікорським Москви стало постанову, прийняту 25 грудня 1941 року Державним комітетом оборони СРСР. У ньому докладно вказувалося кількість створюваних дивізій, їх загальна чисельність (96 тис. осіб), а також місця тимчасової дислокації – ряд міст Узбецькою, Киргизькою та Казахської РСР. Головний штаб ЗС Польщі на території СРСР мав розміщуватися в селищі Вревська Ташкентської області.
