Як все відбувається?
Рано чи пізно наша планетарна система також стане «домом» білого карлика. Як кажуть вчені, зоряне ядро має обмеженим об’ємом речовини для отримання енергії, і рано чи пізно термоядерні реакції вичерпуються. Газ зменшується в обсягах, щільність підвищується до тонни на кубічний сантиметр, в той час як в зовнішніх шарах реакція як і раніше протікає. Зірка розширюється, стає червоним гігантом, радіус якого можна порівняти з сотнями зірок, подібних до Сонця. Коли зовнішня оболонка припиняє «горіння», протягом 100 000 років відбувається розсіювання речовини в просторі, що супроводжується формуванням туманності.
Ядро зірки, звільнившись від оболонки, знижує температуру, що і призводить до формування білого карлика. Фактично така зірка – це високощільний газ. В науці карлики нерідко називають виродженими небесними тілами. Якщо б наше світило стислося і його радіус нараховував лише кілька тисяч кілометрів, але вага би повністю зберігся, то тут також мав би місце білий карлик.
