Що далі?
Прогрес системи може призвести до її нестабільності. Це призводить до бомбардування камінням навколишнього простору планети, астероїди частково вилітають з системи. Деякі з них, однак, переміщуються на орбіти, рано чи пізно опиняючись в межах сонячного радіуса карлика. Зіткнення не відбувається, але приливні сили призводять до порушення цілісності тіла. Скупчення таких астероїдів набуває форму, схожу з оточуючими Сатурн кільцями. Тим самим навколо зірки формується диск уламків. Істотно відрізняється щільність білого карлика (порядку 10^7 г/см3) і його уламкового диска.
Описана теорія стала досить повним і логічним поясненням ряду астрономічних явищ. За допомогою неї можна зрозуміти, чому диски компактні, адже зірка не може весь час свого існування оточувати диском, радіус якого можна порівняти з сонячним, інакше перший час такі диски були б всередині її тіла.
Пояснивши формування дисків та їх розмір, можна зрозуміти, звідки береться своєрідний запас металів. Він може виявитися на зоряній поверхні, забруднивши карлик металевими молекулами. Описана теорія, не суперечачи виявленими показниками середньої щільності білих карликів (порядку 10^7 г/см3), доводить, з якої причини метали спостерігаються в атмосфері зірок, чому вимірювання хімічного складу можливо доступними людині засобами і з якої причини розподіл елементів схоже з тим, що властиво нашій планеті та інших вивчених об’єктів.
