Історія написання
«Максим Гримач» було опубліковано в першому томі «Народних оповідань» в 1857 році в Петербурзі. Редактором і видавцем збірника був П. Куліш. Дія в оповіданні відбувається у часи панування на українській землі Польщі та Московії. Основна ідея твору – засудження соціальної нерівності. В основі лежить мотив романтичної любові (Катерини до Семена), не є перешкодою для якої стало соціальна нерівність, що призвело в підсумку до самогубства головної героїні. Трагізм долі головного героя Максима проявився тоді, коли він втратив дочку Катерину: «Дитя моє хороше! Занапастив я твої роки молоді». На думку літературознавців, твір, який написала Марко Вовчок, — «Максим Гримач» — це розповідь з елементами романтизму. На чому ґрунтуються такі висновки? На їхню думку, елементами романтизму служать:
- високі моральні якості героїв: доброта, вроджене благородство, жага свободи, почуття власної гідності, любов до природи;
- уміння спостерігати і правильно оцінювати навколишню дійсність;
- задушевний тон розповіді;
- покірливе підпорядкування головної героїні обставинами.
Автор порушує у творі не тільки проблему соціальної нерівності, але і одвічну проблему «батьків і дітей».
