Головні герої та їх характеристики
У центрі оповідання любов Катерини, старшої дочки головного героя, і кріпосного Насіння. Головний герой оповідання, батько Каті – Максим Гримач. Вовчок, розкриває внутрішній світ своїх героїв через слова, вчинки і погляди. Отже, перед ними три центральних персонажа:
- Гримач – «чорнобровий, черноусый», «веселий» богатир», «ходить у кунтушах, у сафьянах і в атласах». Його дуже любили люди: «бувало, як вийде в неділю, так його і обступлять». Приходив до всіх на виручку: «тільки станеться кому пригода – головою ляже, а врятує». Поважав і шанував козаків: «веде їх у кімнату і приймає, що треба». Дуже любив своїх дочок: «жили вони в батька у розкошах». Бажав своїм дітям щастя: «за бурлаку не віддам», за «вільного козака», «щоб сам собі паном був». Але не любив Максим, коли йому перечать: «слово моє батьківське, кріпке». Горював про смерть дочки, «без шапки ходить, розхристаний», «аж п’ять років не виходив за ворота». Справив молодшої доньки «гучне весілля», «цілий тиждень гуляли». Але серце батька горевало про старшої дочки: «подивився на Дніпро», «згадав» «дочка» і «сльози покотилися на сивий вус». Вініл себе в смерті Катерини: «занапастив життя твою молоду».
- Семен – «гарний хлопець», «сміливий, як сокіл», з почуттям власної гідності: «відслужу останній рік», «припливу до тебе не наймитом – вільним козаком» і тоді «поклонюся твого батька». Любив Катерину і йшов до своєї мети: «не плаває – літає Семен».
- Катерина – «хороша та пишна, як королева», жила в батька у розкошах. Горда дівчина, сваталися до неї інші хлопці, але вона не дивилася на них: «мені байдуже, що вони молоді й хороші, коли моє серце до ним не тягнеться». Любила Катерина всім серцем Насіння: «ходить та з синього Дніпра очей не спускає», «пильно дивиться вона, не пливе човен», «не править нею ставний та любий козак». Катерина – майстриня: вишиває шовком. Після загибелі коханого дорікала батька: «Тепер уже вільний козак мій жених, тату! Вільного собі зятя дочекався». Цілеспрямована, принципова дівчина зібралася на Дніпро, «гарно прибралася», одягла «шовкову сорочку», «пояс сріблом», «черевички високі», «мельчайше русяву косу заплела» і «золотий перстень на правій руці». Щоб об’єднатися з душею Насіння, «поглянула на всі сторони та й кинулась на самий глиб».
Марко Вовчок – одна з перших письменниць, яка торкнулася в своїх творах питання кріпацтва. У своїх простих і правдивих оповіданнях вона виявилася майстерним борцем на цьому терені. Не виставляючи напоказ «панську владу», вона без гніву і без гіркоти малювала становище селян. В її творах помітна симпатія і тепла любов до народу, викриття кріпацтва і породжені ним поняття.
