Сюжетно-композиційний аналіз «Максима Гримача»
Марко Вовчок починає розповідь з опису обстановки, на тлі якої розвивається основна дія. Експозиція твору відсилає до цього часу: «давно, коли панувала на Україні Польща з Московією», «застави хоч стояли, та не густо», «сторожа не пильнували так, як тепер». Зав’язкою в оповіданні служить любов Катерини до Семена і його від’їзд в похід. Кульмінація – через смерть улюбленого Катерина закінчує життя самогубством. Розв’язка – страждання і печаль Гримача через смерть доньки.
Розповідь складається з п’яти частин. Перша знайомить з головним героєм Максимом та його сім’єю, – жив він «проти Черкас» і «мав дві дочки», «одна – вже дівчина доросла», «друга – підліток, невеличечка». У другій автор знайомить з коханим Катерини – Семеном, щоб Гримач дав згоду на їхній шлюб з Катериною, він їде в останній похід: «треба чекати», «вже третій рік служу, останній».
У третій частині дівчина чекає на повернення коханого: «ходить», «з Дніпра… очей не зводить», «вишиває… рукава та рушники», «в віконце дивиться», але дізнається, що він загинув – «немає нікого», «тільки Дніпро потрощені човни носить». В оповіданні «Максим Гримач» автор, описуючи бурю на Дніпрі, використовує метафори: «дощ комиші посік», «Дніпро аж пісок з дна викидає»; повтори – «темна-темна»; гіперболи – «як грім гряне»; порівняння – «посік, як шаблею».
У четвертій частині Катерина страждає, «мельчайше заплела косу русяву», «поглянула на всі сторони та й кинулась на самий глиб». П’ята частина розповідає про біль і страждання батька і сестри дівчини.
