Шоста заповідь
Заповіді “не вкради”, “не убий”: які вони за рахунком? “Не убий” – це і є шоста заповідь.
Хто Творець світу цього? Хто вдихнув життя у кожної людини? Господь Бог. Хтось здивується і скаже, що ми народилися від людей. Швидше, було б правильним сказати, що ми народилися через людей. Господь дозволив нам прийти у цей світ, пославши нашим батькам. Життя може дати тільки Бог. А люди, на жаль, навчилися відбирати її у своїх сестер і братів у Христі.
Батьки вбивають своїх дітей, коли ті знаходяться в утробі. Це бридко перед Богом. Людина не має права позбавити життя, тому що він не дає її.
Є така притча. Жили-були по сусідству двоє чоловіків. І ось один з них спокусився на багатство іншого. Пробрався вночі в його будинок, відсік голову сусідові, а гроші забрав. Виходить з хати, а назустріч йому сусід убитий йде. І голова в нього не власна, а вбивці. Злякався останній, кинувся геть з двору. Йде по вулиці і бачить знову убієнного сусіда.
Повернувшись додому і абияк переживши залишок ночі, вбивця вирішив позбутися від крадених грошей, сподіваючись на те, що вбитий сусід перестане йому ввижатися. Викинув гроші в річку. Але привид продовжував переслідувати свого вбивцю. Не витримав той, з’явився до представників влади і повинився у скоєному гріху.
Засудили вбивцю, посадили у в’язницю. Але і там не було йому спокою, вбитий продовжував переслідувати його. Тоді став цей чоловік просити молитов за нього у старого священика, який невідомо як опинився у в’язниці. Просив причастити його. Священик сказав, що потрібно спочатку покаятися. Вбивця здивувався, адже він покаявся у своєму злочині. На що старенький священик заперечив, вказавши йому на те, що життя вбитого сусіда і життя вбивці були схожими. І убивши його, сусід, що залишився в живих, як би вбив себе. Про що і свідчить привид з його головою.
Визнав це вбивця, причастився і став проводити в молитві ночі. Привид з тієї пори перестав турбувати розкаявся грішника.
Чи пробачить Бог такий гріх? Цей гріх волає про помсту до неба. Тут дуже складне питання. При належному і щирому покаянні Господь бачить наші серця.
