Аналіз твору
«Коло» Набокова – досить незвичайне твір і особливості побудови, і за змістом. Кільцева композиція і розкриває зміст назви оповідання і втілює головну ідею про періодичності людського життя. Розповідь – це череда спогадів головного героя, вони не тільки змінюють один одного, але і переривають. В оповіданні велика кількість крапок, якими автор відокремлює одну історію від іншої.
Починається роман зі слів «по-друге», що викликає у читачів подив, як ніби це уривок якогось твору. Звичайно, виникає питання: а що «по-перше»? Така загадка, звичайно, викликає азарт і спонукає дочитати оповідання до кінця.
Читач з перших же рядків вторгається в спогади головного героя. Інокентій сидить в кафе Парижа згадує своє минуле «з сумом» і «зі стисненням серця», і разом з ним читач несеться в початок XX століття, в молодість героя, де були «зелені ранку», можна було оглухнути від иволог», коли життя було яскравим і береш від неї все, що вона дає. З віком світ блякне і стає нуднішим.
