Спрямованість особистості
Спрямованість особистості виступає як провідної характеристики людини. Її розуміють як сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і мають відносну незалежність від фактичної ситуації. Іншими словами, це основний мотиваційний стрижень людини. Спрямованість особистості завжди соціально обумовлена і формується в процесі виховання. Спрямованість – це установки, що стали властивостями особистості і знайшли свій прояв у певних формах, в основі кожної з яких лежать мотиви діяльності людини. До цих форм відносяться:
- потяг;
- бажання;
- інтерес;
- схильність;
- ідеал;
- світогляд;
- переконання.
Характеристика форм спрямованості
У даному контексті під потягом розуміється такий психічний стан, що виражає неразличимую, неусвідомлювану або недостатньо ре ально усвідомлювану потребу. Як правило, потяг – явище тимчасове, оскільки проявлена в ньому потребу людини або згасає, або усвідомлюється і, таким чином, трансформується в бажання.
Бажання – це вже усвідомлена людиною потреба і потяг до чого-небудь конкретного. Бажання завдяки достатньої усвідомлення має рушійною силою. Воно сприяє баченню мети майбутніх дій та побудови детального плану. Для даної форми прояву спрямованості характерно усвідомлення, по-перше, своїх потреб і, по-друге, потенційних способів їх задоволення.
Прагнення зазвичай розглядається як відчуває спонукання до діяльності. Воно з’являється, коли бажання поєднується з вольовим компонентом.
Найбільш яскравою і об’ємної характеристикою спрямованості особистості виступають її інтереси, будучи найважливішою спонукальною силою до пізнання навколишньої дійсності. На суб’єктивному рівні інтерес виявляє себе в особливому емоційному тлі, супутньому процесу пізнання або увазі до певних об’єктів. Дивною особливістю інтересу є те, що при його задоволенні замість згасання він, навпаки, викликає ряд нових, відповідних більш високих рівнів пізнавальної діяльності.
Схильність відображає спрямованість людини на певний вид діяльності. За своєю суттю вона є стійким інтересом у динаміці свого розвитку переростає у глибоку і стійку потребу людини у здійсненні тієї чи іншої діяльності. Це відбувається тоді, коли до інтересу підключається вольовий компонент.
Ідеал – це якийсь конкретний образ або уявлення предметної цілі, на які людина орієнтується, до яких прагне через реалізацію своїх схильностей.
Світогляд розуміється як система суб’єктивних поглядів людини на навколишній світ, на своє місце в ньому, на ставлення до себе та до інших людей. Тут знаходять своє відображення ідеали, ціннісні орієнтації, принципи і переконання індивіда.
Переконання вважають вищою формою спрямованості і розглядають як систему мотивів особистості, що спонукають її діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду. Поняття мотиву та мотивації відмінні один від одного. Останнє є більш широким і містким. Мотив – це стійке особистісне властивість, зсередини що спонукає людину до певних дій. У формуванні спрямованості особистості основна роль належить осознаваемым мотивами, оскільки вони забезпечують активізацію і спрямованість поведінки. Їх формування бере свій початок з потреб людини.
