Повість
Розглянувши основні жанри давньоруської літератури, приділимо увагу і повістям. Це тексти епічного виду, розповідають про військові подвиги, князів, їх діяннях. Прикладами таких творів є:
- «Повість про житіє Олександра Невського»;
- «Повість про розорення Рязані ханом Батиєм»;
- «Повість про битву на річці Калці».
Найбільш поширеним у давньоруській літературі став жанр військової повісті. Були опубліковані різні списки творів, що належать до нього. Багато історики приділяли увагу аналізу повістей: Д. С. Лихачов, А. С. Орлова, Н. А. Мещерський. Незважаючи на те, що традиційно жанр військової повісті вважався світської письменством Давньої Русі, він невід’ємно належить колу церковної літератури.
Багатогранність тематики таких творів пояснюється об’єднанням спадщини язичеського минулого з новим християнським світоглядом. Ці стихії породжують нове сприйняття військового подвигу, який героїчну і життєву традиції. Серед джерел, які вплинули на формування даного жанру на початку XI ст. фахівці виділяють перекладні твори: «Олександрія», «Девгениево діяння».
Н. А. Мещерський, що займається глибоким дослідженням даного літературного пам’ятника, вважав, що в максимальній мірі «Історія» справила вплив на формування військової повісті Стародавньої Русі. Свою думку він підтверджує значною кількістю цитат, які використовуються в різних давньоруських літературних творах: «Житії Олександра Невського», Київської і Галицько-Волинському літописах.
Історики припускають, що при формуванні цього жанру були використані ісландські саги і військові билини.
Воїн наділявся мужньої доблестю і святістю. Уявлення про нього аналогічно опису билинного богатиря. Змінилася суть військового подвигу, на перше місце виходить бажання смерті за велику віру.
Окрему роль відводили князівського служіння. У смиренне самопожертву переходить бажання самореалізації. Реалізація цієї категорії здійснюється у зв’язку словесних і ритуальних форм культури.
