Незворотні зміни на останніх стадіях
Печінкова енцефалопатія 3 ступеня вважається невиліковною. Шансів на благополучний результат у таких пацієнтів практично немає. Даному етапу розвитку патології властивий сопор – це стан характеризується глибоким пригніченням свідомості з втратою довільної діяльності, але присутністю умовних і деяких набутих рефлексів.
При третього ступеня печінкової енцефалопатії спостерігаються такі клінічні прояви:
- гіпервентиляція легень (хворий важко дихає);
- загальмованість, заціпеніння;
- з ротової порожнини виходить солодкуватий запах;
- на тлі підвищеного м’язового тонусу виникають судомні, епілептичні напади.
Хворий, що страждає цією патологією, часто застигає в одній позі, впадає в заціпеніння. Вивести людину зі ступору можна тільки фізичним впливом, після якого з’являються слабкі мімічні скорочення у відповідь на больовий синдром. Надалі сопор може призвести до коми.
Останній етап прогресуючої печінкової енцефалопатії – коматозний стан хворого. Людина втрачає свідомість та рефлекси, не реагуючи на подразники. У поодиноких випадках можливий клонус м’язів, якому властиво неусвідомлене прояв примітивних рефлексів (смоктальних, хапальних). Зіниці пацієнта не реагують на світло, сфінктери паралізуються, виникають судоми і зупинка дихання. Безпосередньою причиною смерті при печінковій енцефалопатії є гідроцефалія мозку, набряк легень, токсичний шок.
