Обстеження
Для встановлення діагнозу лікар-невролог повинен оглянути пацієнта, перевірити його рефлекси, провести опитування, вислухати скарги, оцінити адекватність відповідей і поведінки. Нерідко на прийом до лікаря хворі відправляються разом із родичами, які могли б доповнити опис перебігу хвороби, допомогти докторові у складанні анамнезу про перенесені раніше захворювання, уподобання пацієнта до шкідливих звичок, прийом лікарських препаратів, спадковості і т. д.
Лабораторна та інструментальна діагностика печінкової енцефалопатії являє собою комплекс складних дослідницьких процедур:
- Біохімічний аналіз крові на печінкові проби. Дослідження дозволяє оцінити ступінь активності амінотрансфераз, визначити рівень гамма-аміномасляної кислоти, білірубіну, аміаку. При енцефалопатії у крові спостерігається зниження показників гемоглобіну, альбумінів, протромбіну, холінестерази.
- Аналіз ліквору. В складі спинномозкової рідини виявляють підвищений присутність білка.
- УЗД печінки, жовчного міхура та органів черевної порожнини. Дослідження проводять з метою з’ясування причин печінкової недостатності. Якщо скринінг виявився малоінформативним, здійснюють пункцію печінки.
- Электроэнцефалограмма головного мозку. Процедура дозволить отримати реальне уявлення про функціональність ЦНС.
- МРТ, КТ. Дані методики дослідження дають розгорнуту відповідь про локалізації уражених ділянок, внутрішньочерепному тиску, ступеня тяжкості хворого.
Крім основної діагностики, при енцефалопатії печінки важливо провести диференціальний дослідження, щоб виключити інсульт, розрив аневризми, менінгіт, алкогольну абстиненцію.
