Юридична природа декларації
По суті, цей документ є рекомендацією. Але в зв’язку з тим, що прийнята декларація була без голосування, у світовому співтоваристві її визнають як акта, що містить офіційне тлумачення основоположних міжнародно-правових принципів, дане ООН. Проти її прийняття жоден член ООН не заперечував. Ця обставина надає Декларації особливе юридичне значення. На її положення неодноразово посилалися і все ще продовжують посилатися учасники міжнародних правовідносин.
Заключний акт НБСЄ
Цей документ був підписаний у 1975 р. в Гельсінкі. Починається Акт з Декларації 1970 р. Саме нею учасниці НБСЄ мають керуватися.
В Акті містяться не міжнародно-правові зобов’язання країн, а політичні, і специфічним чином розкривається суть основних принципів міжнародного права. Ці положення тлумачаться стосовно до учасників “гельсінського процесу”. В акті закріплено більш детальний їх перелік, ніж у декларації. Так, ключовими принципами міжнародного права є положення про непорушність кордонів і повазі прав людини. Перша вимога відображає головним чином умов взаємодії європейських країн і являє собою модифікований варіант принципу територіальної незалежності.
В акті підкреслюється також і взаємозв’язок закріплених у ньому положень. У ньому сказано, що всі принципи мають першорядне значення, і, відповідно, будуть неухильно і однаково використовуватися при інтерпретації кожного положення з урахуванням інших приписів.
