Психокорекційні казки в роботі з дітьми. Підбір методів, алгоритми написання та вплив на дітей

Психотерапевтичні казки

Особливість подібних історій полягає в тому, що їх сюжет повинен бути аналогічний проблеми, яка є у дитини, але при цьому не мати з нею прямого подібності. Розказані історії повинні пропонувати рішення існуючої проблеми. Не дарма їх називають ще й казками, здатними лікувати душу.

Для якого віку підходить використання подібного спрямування? Досить ефективним виявляються такі психокорекційні казки для дошкільнят, а також для старших дітей. Застосовують їх і для підліткового віку.

Види психотерапевтичних казок

Фахівці виділяють кілька типів подібних історій. Серед них:

  • Казки про дитину, дуже схожому на маленького пацієнта. В цьому випадку головний герой оповідання може стати другом малюка. Події, які будуть відбуватися в історії, неодмінно повинні бути схожі на ті, які мають місце в реальному житті. На такому прикладі діти вчаться не тільки вирішувати свої проблеми, але і приходити до самостійних висновків. Наприклад, дитині, яка не бажає займатися гімнастикою, цілком доречно буде розповісти історію, в якій головний герой випадково підслухав розмову про користь таких занять. Він зрозумів, що гімнастика здатна надати йому таку енергію і силу, які дозволять досягти бажаного.
  • Історії про маленького пацієнта. Слухаючи такі казки, дитина почне безпосередньо ототожнювати себе з її головним героєм. При цьому педагога або психолога знадобиться включити в своє оповідання деякі елементи, безпосередньо перенесені з реального життя. Це назви іграшок та імена друзів чи коханих малюком мультяшних героїв. У казці подібного типу головний персонаж повинен бути наділений тими позитивними якостями, які бажано прищепити маленькому пацієнтові. Наприклад, неввічливість може бути відкоригована вчинками героя. У казці він повинен з усіма вітатися і кожному допомагати. Якщо дитина боїться темряви, то для нього корисними стануть історії про маленького персонажа, вызволяющем кого-небудь із страшного і темного підземелля. За твердженнями психологів, таким чином можна досягти емоційного сприйняття історії. Після закінчення деякого часу казка почне співвідноситися з реаліями. Деколи модель поведінки у дитини змінюється в потрібну сторону вже через кілька годин після проведеного сеансу. Адже малюк почне приміряти роль головного персонажа на себе.
  • Цікаве:  Як навчити дитину говорити: вправи, методики та поради для батьків