Коротка біографія А. Н. Леонтьєва
Леонтьев Олексій Миколайович є знаменитим представником психології періоду 1940-70-х років в СРСР. Він вніс величезний внесок у розвиток вітчизняної психологічної науки: створення відділення психології на факультеті філософії, а потім і самого факультету психології в Московському університеті. Леонтьєвим написано велику кількість наукових робіт, книг.
Олексій Миколайович Леонтьєв народився в 1903 році в Москві. Навчався в Московському університеті. Спочатку захоплювався філософією, так як мав тягу всебічно оцінювати події, що відбувалися тоді в країні. Однак потім, за ініціативою Р. В. Челпанова, Леонтьєв написав свої перші наукові праці з психології: про роботу Спенсера реферат на тему «Вчення про Джеймса идеомоторных актах». Перші публікації продовжували дослідження Лурія на тему афектів, поєднаної моторної методики та виконувались у співавторстві з ним.
Після деякого числа подібних публікацій в 1929 році Леонтьєв починає працювати в культурно-історичній парадигмі Виготського. У 1940 році захистив дисертацію в двох томах «Розвиток психіки». Перший том містив аналіз виникнення чутливості з теоретичним і практичним обґрунтуваннями, який потім увійшов у книгу «Проблеми розвитку психіки». За цю книгу Леонтьєв отримав Ленінську премію. Другий том написаний про те, як розвивається психіка у тваринному світі. Головні постулати були потім посмертно видані у збірнику наукової спадщини Леонтьєва «Філософія психології».
Вивчати і публікувати матеріали по питанню особистості Леонтьєв почав з 1968 року. Остаточні його ідеї про концепції особистості були покладені в основу його головною роботи «Діяльність. Свідомість. Особистість, яка відноситься до 1974 року.
