Розвиток особистості
Теорія Леонтьєва в психології висвітлює принципово нові етапи розвитку особистості, не мають зв’язку зі становленням психічних процесів. На першому етапі відбувається стихійне складання, і цей період готує народження свідомою себе особистості. На другому етапі виникає свідома особистість.
Нарівні з природними функціями, існують і вищі людські функції. Вони починають своє становлення, потім робляться індивідуальними та переміщуються з міжособистісної області під внутриличностную.
Становлення особистості суб’єкта в теорії розвитку А. Н. Леонтьєва відбувається протягом індивідуальної історії, у взаємодії з оточуючими людьми.
Розвиток відбувається від простого до складного. Спочатку людина діє заради задоволення своїх уроджених потреб, потягів, а потім – задовольняє потреби, щоб бути в дії, виконувати справу свого життя, реалізовувати життєву людську завдання. Таким чином, каузальний структура змінюється від дій для потреб до потреб дій. Аспектом становлення особистості є задатки. Вони впливають на кінцевий результат, але не визначають його. Задатки дають базис для формування здібностей, але в дійсності здібності формуються в процесі реальної діяльності. Особистість являє собою особливий процес, консолідуючий внутрішні передумови і зовнішні умови. Таким чином, визначає її життєдіяльність індивідуума.
Концепція особистості позначає єдність характеристик, які формуються разом з індивідуальним розвитком організму людини.
Теорія розвитку психіки у Леонтьєва також полягала в тому, що особистість проходить як би два народження. Перший раз це відбувається в той момент, коли дитина стає полимотивированным, тобто у нього виникає одноразова наявність кількох мотивів будь-якої діяльності, а також його дії стають соподчиненными. Цей період відповідає кризі трьох років, коли в перший раз проявляється ієрархія і супідрядності. Другий раз вона «народжується» при виникненні вже свідомої особистості. Таке народження відповідає вже підліткового кризи при освоєнні власної поведінки за допомогою свідомості.
