Ієрархія діяльності
Далі Леонтьєв розвинув концепцію С. Л. Рубінштейна про зовнішнє, яке реалізує себе за допомогою внутрішніх умов. Мається на увазі, що якщо людина володіє активністю, то внутрішнє (суб’єкт) діє через зовнішнє і цим само себе змінює.
Особистість розвивається в процесі взаємодії великої кількості діяльностей, які взаємопов’язані відносинами ієрархії і виступають як сукупність ієрархічних відносин.
Тема психологічної характеристики цієї ієрархії залишається відкритою. Щоб інтерпретувати ієрархії діяльностей в рамках психології, А. Н. Леонтьєв оперує термінами «потреба», «емоція», «мотив», «значення», «смисл».
Діяльнісна теорія Леонтьєва певним чином змінює зміст цих понять і загальноприйняті аналогії між ними.
Мотив приходить на зміну потреби з причини того, що до задоволення потреба не має предмета і тому треба його виявити. Після виявлення потреба здобуває свою предметність. У той же час представлений, мислимий предмет робиться мотивом, а саме знаходить свою спонукають і направляючу діяльність. Таким чином, коли людина перебуває в контакті з предметами і явищами навколишнього світу, він пізнає їх об’єктивне значення. Значення, в свою чергу, – це узагальнення дійсності, і воно співвідноситься зі світом об’єктивно-історичних явищ. Ось як ієрархія діяльностей стає ієрархією мотивів.
Леонтьєв розвинув далі концепцію Виготського. Теорії Леонтьєва та Виготського (на фото нижче) на перший план висунула визначальний вплив соціального фактору на особистість, при цьому зводячи до мінімуму значення успадкованого, природного фактора.
Однак у протилежність Виготському, психологічна теорія Леонтьєва розвивала далі діяльнісну концепцію Рубінштейна. В чому полягала його основне завдання?
Оцінити ключову ідею теорії особистості в А. Н. Леонтьєва можна, спираючись на головну критичну задачу, яку він вирішував. Вона полягала у засвоєнні натуралістичного розуміння особистості і нижчих психічних функцій, які перебудовуються шляхом оволодіння ними. У зв’язку з цим Леонтьев не міг включити в її будова природний компонент, так як він не може бути екзистенціальним, емпірично існуючих. Ймовірно, Леонтьєв всі сформовані в ті часи вітчизняні концепції розглядав як натуралістичні, хоча вони дійсно містили інтерпретацію формування сутності особистості.
