Історія цивільної самозахисту
Норми про самозахист цивільних прав були закріплені в Росії не так давно. Це сталося в 1994 році. З’явився перший том Цивільного кодексу, тоді ж був створений інститут самозахисту. Але чи існував він раніше? Питання вкрай цікавий. Відомо, що ЦК РФ створювали серйозні вітчизняні цивілісти, які брали за основу законодавство всієї російської історії.
Нескладно здогадатися, в який саме період історії інститут самозахисту був розвинений гірше всього. Це, звичайно ж, радянський час. За майже 70 років існування Радянського Союзу держава володіла рядом юридичних монополій. У числі інших була і захист цивільних прав. Але що було до радянського часу? Тут варто звернутися до Зводу законів Російської імперії.
В положенні статті 690, частини 1 томи 1 є відомості про право судового захисту власністю”. Тут вказується, що всяке самоуправство щодо власності, хоч вона і полягала і в незаконному володінні, знаходиться під строгою забороною. У той же час зазначено, що “законна оборона від фізичного насильства не вважається самоуправством, поки вона не виходить за рамки закону”. Що все це значить? Якщо коротко, то в дореволюційній Росії, так само як і в СРСР, не існувало жодного виду самозахисту цивільних прав. Пов’язано це, в першу чергу, з політикою країни того часу. Що Російська Імперія, Радянський Союз не можна назвати правовими державами. Звідси і висновок: громадянські права є, але самостійна їх охорона знаходиться під забороною.
І все ж, що змусило сучасних законодавців внести норми про самозахист цивільних прав у ЦК РФ? Це, головним чином, положення іноземного правового поля. Наприклад, Саксонське уложення про громадян 1863 року або Закон Швейцарії про зобов’язання 1881 року вже закріплювали інститут самозахисту. Більш того, в європейських країнах кінця XIX століття самостійна охорона майнового права була достатньою мірою врегульована і навіть швидко розвивалася.
