Як і що?
Сонячною радіацією називають сумарний комплекс електромагнітного випромінювання, якому властивий досить великий діапазон. Сюди входить так званий сонячний вітер, тобто енергетичний потік, сформований електронами, легкими частинками. На прикордонному шарі атмосфери нашої планети постійно спостерігається однакова інтенсивності випромінювання Сонця. Енергія зірки дискретна, її перенесення здійснюється через кванти, при цьому корпускулярний нюанс настільки малозначим, що можна розглядати промені в якості електромагнітних хвиль. А їх поширення, як з’ясували фізики, відбувається рівномірно і по прямій лінії. Таким чином, щоб описати сонячну радіацію, необхідно визначити властиву їй довжину хвилі. На підставі цього параметра прийнято виділяти декілька типів випромінювання:
- тепло;
- радіохвиля;
- білий світ;
- ультрафіолет;
- гамма;
- рентген.
Співвідношення інфрачервоних, видимих, ультрафіолетових найкращої оцінюється наступним чином: 52%, 43%, 5%.
Для кількісної оцінки радіаційної необхідно розрахувати щільність потоку енергії, тобто кількість енергії, яка в заданий часовий проміжок досягає обмеженого ділянки поверхні.
Як показали дослідження, сонячна радіація поглинається переважно планетарної атмосферою. Завдяки цьому відбувається нагрівання до температури, комфортною для органічного життя, властивою Землі. Наявна оболонка з озону дозволяє пройти лише однією сотою ультрафіолетового випромінювання. При цьому повністю блокуються хвилі короткої довжини, небезпечні для живих істот. Атмосферні шари здатні розсіяти майже третина променів Сонця, ще 20% поглинаються. Отже, поверхні планети досягає не більше половини всієї енергії. Саме цей «залишок» у науці назвали прямою сонячною радіацією.
