Травма на виробництві: що робити працівникові і роботодавцю?

Травма на виробництві – нерідке в нашому житті явище. Одні отримують її з-за власної необережності, інші – з вини роботодавця. У будь-якому випадку і працівник, і роботодавець повинні знати, що в даній ситуації потрібно робити. Дана стаття пропонує покрокову інструкцію при виробничих травмах для обох сторін. Своєчасні і правильні дії допоможуть надалі уникнути конфліктів, непорозумінь і можливих судових розглядів.

Правова основа питань травматизму на виробництві

В даний час в Російській Федерації питання виробничого травматизму регулюються наступними законодавчими актами:

Конституцією Російської Федерації, яка гарантує кожній людині право працювати у безпечних і гігієнічних умов.

Трудовим кодексом Російської Федерації, що передбачає порядок дій при виробничій травмі та її оформлення.

Постановою Міністерства праці Росії № 73 від 24.10.2002 року, регулює особливості розгляду травм на виробництві та складання актів.

Федеральним законом № 225 від 29.12.2006 року, що регулює питання обов’язкового страхування громадян при тимчасовій непрацездатності.

Наказом Моз Росії № 160 від 24.02.2005 року, що затверджує перелік пошкоджень, при яких травма відноситься до розряду тяжких.

Що це таке?

Травма на виробництві – це подія, в результаті якого працівникові заподіяно фізичний, а також моральну шкоду. Наслідком цього може стати тимчасова або постійна непрацездатність, необхідність переходу на іншу посаду, інвалідність і навіть смерть.

Для того щоб отриману на робочому місці травму визнали виробничої, необхідно точно встановити місце її отримання. Для визнання травми виробничої вона повинна відповідати одному або декільком з наступних умов:

• отримана на території роботодавця при виконанні працівником трудових функцій;
• відбулася протягом робочого часу, в який також входить перерва на обід і відпочинок;
• отримана не на території роботодавця, але при виконанні завдань і доручень роботодавця;
• сталася в дорозі на роботу (відрядження) або назад на транспорті роботодавця або на особистому автомобілі, використання якого відображено в документах організації.

Якщо працівник був травмований в дорозі на роботу на особистому транспорті та його використання в якості службового не зафіксовано будь-яких робочих документах, така травма буде за законом визнана побутової.

При цьому дії працівника повинні бути правомірними, і він не повинен перебувати в стані сп’яніння, чи то алкогольне, токсичне чи наркотичне.

Види виробничих травм

Відповідно до статті 227 Трудового кодексу Російської Федерації, до випадків травм на виробництві відносяться події, в результаті яких постраждали працівником (працівниками) були отримані:

• забиття, порізи, переломи та інші пошкодження будь-яких частин тіла, включаючи пошкодження, завдані працівникові іншою особою;
• опіки;
• тепловий або сонячний удар;
• утоплення;
• обмороження;
• поразка випромінюванням, блискавкою або електричним струмом;
• укуси та інші тілесні ушкодження, які були нанесені комахами або тваринами;
• пошкодження внаслідок руйнування конструкцій, споруд і будівель, вибухів, аварій, стихійних лих, землетрусів та інших надзвичайних обставин.

Даний перелік не є вичерпним. До виробничих травм на виробництві можуть бути віднесені й інші ушкодження, отримані в результаті впливу зовнішніх факторів, у зв’язку з якими у працівника виникла тимчасова або стійка непрацездатність яких настала смерть.

Отримана на робочому місці травма не буде виробничої, якщо:

• травма отримана працівником при вчиненні ним дій (бездіяльності), які кваліфікуються правоохоронними органами як злочин;
• отримання травми чи настання летального результату відбулося у зв’язку з наркотичним, алкогольним або іншим токсичним сп’янінням або отруєнням працівника, якщо ця травма не пов’язана з технологічним процесом, в якому використовується який-небудь технічний спирт, наркотичні, ароматичні та інші токсичні речовини;
• летальний результат настала внаслідок загального захворювання;
• летальний результат настала внаслідок самогубства.

Всі вищевказані факти мають бути підтверджені в установленому законом порядку медичною організацією, органами дізнання та слідства або судом. Як і отримані виробничі травми на виробництві, будь-який з перерахованих вище подій розслідується спеціальною комісією.

Класифікація виробничих травм

За ступенем заподіяної шкоди виробничі травми поділяють на 3 типи:

Легка ступінь – ушкодження, що не вимагають звернення до лікаря і не спричиняють серйозних збоїв у роботі організму (наприклад, подряпини, садна, синці тощо). В даному випадку можна обмежитися амбулаторним лікуванням.

Середня ступінь – ушкодження, що вимагають звернення до лікаря і стаціонарного лікування з відкриттям лікарняного при травмі на виробництві на строк від десяти до тридцяти днів (наприклад, розтягнення, переломи кінцівок, обмороження, опіки тощо).

Важка ступінь – ушкодження, що спричинюють серйозні (часом навіть незворотні) збої в роботі організму і непрацездатність, аж до отримання інвалідності, терміном більше тридцяти днів (наприклад, черепно-мозкові травми, серйозні переломи, рясна крововтрата, психічні розлади, сильні опіки і т. д.). Крім цього, окремо виділяють такий вид виробничої травми, як професійне захворювання, тобто порушення нормального функціонування організму, отримане в результаті тривалого впливу яких-небудь шкідливих факторів, внаслідок яких роботодавець змушений відсторонити працівника від виконання посадових обов’язків на певний час або назавжди.

Перші дії роботодавця

Покрокова інструкція при виробничій травмі на виробництві включає наступні дії:

Викликати медиків для надання допомоги травмованому працівникові. При необхідності організувати доставку співробітника в найближчий медичний заклад.

Зробити необхідні дії для запобігання розвитку аварійної ситуації.

Огородити місце події для того, щоб зберегти його в незмінному вигляді. Винятки становлять випадки, коли бездіяльність може призвести до подальшого розвитку аварійної ситуації.

Зафіксувати місце події на фото та провести його відеозйомку (при необхідності).

Оповістити найближчих родичів потерпілого про те, що трапилося, а також повідомити про нього у профспілку і страхову компанію. Якщо кілька постраждалих, до цього списку додається Державна інспекція праці, прокуратура, Асоціація профспілок та виконавчий орган влади суб’єкта РФ.

Виконавши основні необхідні дії, роботодавцю потрібно провести розслідування події. Для цього необхідно створити комісію у складі трьох осіб. Згідно ст. 229 ТК РФ, до складу цієї комісії повинні входити інженер з охорони праці або інша особа, яка виконує дані обов’язки; представник роботодавця та представник працівників (представник профспілки).

За підсумками розслідування комісія повинна скласти акт за встановленою формою (форма Н-1), в якому відображаються всі необхідні дані, а саме:

Встановлюються обставини і причини події.

Виявляється особа, яка допустила порушення безпеки та вимог охорони праці.

Визначається ступінь зв’язку травми працівника з його виробничою діяльністю.

Видається рекомендація щодо усунення причин та попередження виникнення нових.

Стався нещасний випадок кваліфікується (є отримана травма виробничої або не є).

Встановлюється, яка ступінь вини потерпілого працівника в процентному співвідношенні, якщо встановлено, що травма отримана за його необережності.

Оформляються матеріали розслідування випадку.

Терміни розслідування події

Розслідування події, в результаті якого здоров’ю працівника (або працівників) було заподіяно легкий шкоду, проводиться спеціально створеною для цього комісією у триденний строк, незалежно від кількості потерпілих. Якщо в результаті травми здоров’ю було завдано тяжкої шкоди або мав місце летальний результат, термін розслідування збільшується до п’ятнадцяти днів. У разі якщо роботодавця своєчасно не повідомили про виробничу травму або непрацездатність настала у потерпілого працівника не відразу, розслідування проводиться тільки за заявою потерпілого або його представника протягом одного місяця. Терміни можуть бути продовжені ще на п’ятнадцять днів, якщо потрібно провести додаткову перевірку або отримати відповідні медичні або які-небудь інші висновки.

Якщо завершити розслідування події не представляється можливим ні в один з установлених строків у зв’язку із знаходженням матеріалів перевірки або експертної організації, або в органах слідства або дізнання, або в суді, роботодавець погодить із зазначеними органами рішення про продовження строків розслідування.

Травма на виробництві. Що робити працівнику?

Головне, що необхідно знати кожному працівникові, – при отримання виробничої травми категорично забороняється покидати територію роботодавця. В іншому випадку отриману травму можуть визнати побутової, а працівнику цей робочий день зарахувати як прогул. Тому, якщо працівником на робочому місці отримана травма, йому необхідно зробити наступне:

Викликати медсестру організації або лікаря швидкої допомоги для того, щоб надати допомогу, а також офіційно зафіксувати отримання виробничої травми.

Повідомити роботодавця про отриману травму.

Щоб уникнути проблем повідомлення повинно бути складено у письмовому вигляді. Ні в якому разі не погоджуватися на пропозицію роботодавця піти додому без фіксування отриманої виробничої травми. По-перше, надалі домогтися визнання отриманої травми виробничої буде проблематично. По-друге, роботодавець може оформити відсутність працівника на робочому місці як прогул.

По закінченні перевірки нещасного випадку отримати акт про отримання травми.

Оформити лікарняний лист при травмі на виробництві. Коли ви отримали його на руки, необхідно переконатися, що в графі «причина непрацездатності» вказано код 04. Це означає, що працівник отримав саме виробничу травму. Але навіть виконання всіх цих дій не дає гарантії того, що не доведеться звертатися за захистом своїх інтересів в трудову інспекцію або в суд.

Як оплачується травма на виробництві?

З працівником стався нещасний випадок на робочому місці? Оплата травми на виробництві включає в себе наступне:

Оплата періоду тимчасової непрацездатності працівника в розмірі 100% його середнього заробітку за лікарняним листком.

Одноразові страхові виплати.

Щомісячні страхові виплати.

Компенсація медичних і соціальних витрат, а також витрат на професійну реабілітацію.

Компенсація моральної шкоди. Найчастіше виплати такої компенсації працівник може лише через суд.

У разі коли травма призвела до летального результату, родичам загиблого працівника покладається виплата допомоги по втраті годувальника.

Оплата лікарняного при травмі на виробництві, страхові та компенсаційні виплати здійснюються Фондом соціального страхування (скорочено ФСС), решта – роботодавцем. Крім того, трудовим договором, колективним договором та іншими локальними актами організації можуть бути передбачені додаткові компенсаційні виплати потерпілому працівникові.

Якщо недбалість працівника сприяла отриманню травми на виробництві, виплати прямо пропорційно встановленій вини зменшуються.

Якщо травма працівника визнана не пов’язаної з виробництвом, йому оплатять лише лікарняний лист.

Порядок оформлення документів при отримання виробничої травми

Для отримання всіх належних виплат працівнику необхідно зібрати перелік документів, до якого входять:

• заяву про отримання виплат;
• акт про розслідування стався з працівником нещасного випадку;
• висновок експертизи;
• копія трудового договору;
• копія трудової книжки;
• довідка про доходи за вказаний страховою компанією період;
• лікарняний за травму на виробництві;
• свідоцтво про інвалідність (при необхідності).

У разі летального результату необхідно подати свідоцтво про смерть; медичний висновок про її причини; документи, що підтверджують витрати на поховання; довідку про заробітну плату загиблого працівника та довідки про наявність у нього утриманців.

Дії та відповідальність роботодавця при виробничій травмі

Нерідко виникає ситуація, коли в результаті отриманої травми працівникові у зв’язку з медичними показаннями необхідно надати іншу посаду або забезпечити інші умови роботи. Якщо працівник відмовляється від переведення, Трудовим кодексом передбачено два варіанти дій роботодавця:

• Якщо працівника потрібно перевести на іншу посаду на строк не більше чотирьох місяців, роботодавець зобов’язаний відсторонити його від виконання трудових функцій, при цьому зберігаючи за ним місце роботи. За загальним правилом, заробітна плата в цьому випадку не нараховується, але локальними актами організації можуть бути закріплені інші умови.
• Якщо працівника потрібно перевести на іншу посаду на строк не більше чотирьох місяців або на постійній основі, роботодавець має право його звільнити згідно п. 8 ст. 77 у зв’язку з відмовою від переведення на іншу підходящу за медичними показаннями, посаду або через відсутність у роботодавця такої. Якщо в організації стався нещасний випадок, але роботодавець при цьому дотримувався всі заходи з охорони праці, відповідальності, не передбаченої стандартними виплатами, він не понесе. Але якщо він приховав виробничу травму або їм не були дотримані умови охорони праці, він понесе відповідальність.

Найпоширенішими серед роботодавців порушеннями при виявленні факту одержання працівником виробничої травми є:

• приховування інформації про те, що в організації одним або кількома працівниками були отримані виробничі травми;
• проведення розслідування випадку травматизму на виробництві неналежним чином;
• спроби визнати отриману травму не виробничої, а побутовий;
• заниження розміру компенсацій, належних працівникові;
• відмова у виплаті належної компенсації.

Згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення РФ, розмір штрафу за одне порушення може сягати ста п’ятдесяти тисяч рублів. У випадку декількох порушень сума, відповідно, буде прямо пропорційно збільшуватися. Згідно з Кримінальним кодексом РФ, порушення необхідних вимог охорони праці загрожує роботодавцю накладенням штрафу, максимальний розмір якого становить чотириста тисяч рублів, і до нього також можуть бути застосовані інші санкції. Якщо в результаті отриманої травми працівник помер, роботодавцю загрожує позбавлення волі строком до чотирьох років.

Від отримання виробничої травми на робочому місці ніхто не застрахований. Тому працівникові слід пам’ятати, що захист своїх інтересів – обов’язок його самого. Роботодавці здебільшого не зацікавлені в розслідуванні відбулися нещасних разі, ні в виплат різного роду компенсацій за них. Тому все, що пов’язано з виробничою травмою, має бути документально зафіксовано. Крім того, необхідно обов’язково залучити свідків. Роботодавцям ж потрібно пам’ятати, що проведення інструктажу працівників з техніки безпеки – невід’ємна частина трудового процесу. Ретельний контроль за його проходженням усіма співробітниками дозволить значно зменшити випадки травматизму на робочому місці, а також захистить роботодавця від виплати штрафів.