Оповідання “Бірюк” Івана Сергійовича Тургенєва увійшов до складу знаменитого циклу “Записки мисливця”, який публікувався з 1847 по 1851 роки в журналі “Современник”, а окремим виданням побачив світло в 1852 році.
Оповідання (або нариси, як їх називають деякі літературознавці) були написані після відпочинку і полювання письменника в садибі матері Спаське-Лутовинова, яке розташоване в Мценському районі Орловської області.
Відомо, що в основу розповіді покладено реальні події, що відбулися з лісником, який служив у маєтку. Правда, в них доля цього чоловіка склалася інакше: озлоблені селяни вбили його.
Оповідання, як і в усіх оповіданнях циклу, ведеться від першої особи, і в сюжеті бере участь сам оповідач.
Короткий зміст “Відлюдька” з “Записок мисливця” наведено нижче.
Початок
Автор оповідання повертався ввечері з полювання. Кобила бадьоро бігла по дорозі, везла бігові дрожки. Але до будинку було ще порядно – вісім верст. В дорозі раптово почалася гроза:
Попереду величезна лілова хмара повільно піднімалася з-за лісу; надо мною, і мені назустріч мчали довгі сірі хмари; рокити тривожно ворушилися і лепетали. Задушливий жар раптово змінився вологим холодом; тіні швидко густішали.
Пішов сильний дощ. Мисливець абияк сховався в гілках великого куща і став чекати кінця негоди. Раптом при світлі блискавки побачив людину, яка раптово, немов з нізвідки, з’явився перед ним.
Це був місцевий лісник. Він запросив “барина” у свою хату, щоб перечекати грозу. Взяв коня за вуздечку і повів до будинку.
