Образ Бірюка
В короткому змісті оповідання “Бірюк” зупинимося на образах двох центральних персонажів.
Яскраво виписаний головний герой. Майже по-былинному, не без захоплення автора звучать слова про його зовнішності на початку розповіді (перший візит оповідача в хату):
Він був високого зросту, плечистий і складний на славу. З-під мокрої замашной сорочки опукло виставлялися його могутні м’язи. Чорна кучерява борода закривала до половини його суворе й мужнє обличчя; з-під зрощених широких брів сміливо дивилися невеликі карі очі.
До слова сказати, “замашная сорочка” означає зроблена з грубого домотканого (посконного) полотна. Згадка про простоту одягу працює на загальну характеристику героя: він, судячи з усього, бідний, одяг його небагата, обстановка житла убога і “сумна”, з харчів лише хліб та вода. Та й ніяких переваг у своїй службі він не шукає. Лісникові достатньо усвідомлення того, що він не дарма отримує платню, чесно виконуючи свій обов’язок.
Звідси і поведінка Бірюка. Він веде себе незалежно і не лабузниться. Наприклад, зустрівши захопленого грозою в лісі “барина”, він не стільки пропонує, скільки вирішує, що тому варто перечекати негоду в його хаті:
— Я вас, мабуть, у свою хату проведу, — уривчасто промовив він.
А потім він повідомляє про свою дружину “з жорстокою посмішкою”, що вона померла – то є втекла, кинувши і його, і дочку, і дитини (а нелегко, знати, що їй жилося з цією людиною!).
У нього є свої принципи. І ось один з них: “Красти нікому не слід”. А також є у нього розуміння людей, і він не може не бачити, як важка доля селянської голоти, яким від безнадії бачиться вихід один – красти.
Але могутній лісник не схильний до сентиментів і, як випливає з розповіді, поступається своїми принципами, відпускаючи злодія, лише цього разу – а значить, він упертий, але душа його ще не зовсім черства.
