Розвиток подій
Хата лісника, як необхідно помітити в короткому змісті розповіді Тургенєва “Бірюк”, стояла посеред широкого двору, обнесеного тином. На стукіт двері їм відкрила дванадцятирічна дівчинка, дочка господаря. Вона була боса, в одній підперезаній сорочці. Поки лісник ставив кінь під навіс, дівчинка, світячи ліхтарем, провела автора в хату.
Вся хата всередині являла собою одну кімнату з низькою стелею без полатей і перегородок. Стіни закопчені, оздоблення саме убоге: на стіні висів драний кожух, на лавці лежала рушниця, в кутку валялася купа ганчір’я. На столі горіла лучина, з-під стелі звисала люлька зі сплячим в ній немовлям. Її, присівши, почала похитувати дівчинка.
Лісник увійшов у хату, і автор побачив, що він справжній богатир – високий і ставний чоловік. Повідомленням, що звуть його Тома на прізвисько Бірюк, він дуже здивував оповідача – той навіть від свого слуги Єрмолая багато чув про нього, про те, як він суворий і швидкий на розправу з браконьєрами.
В який розповіді Тургенєва “Бірюк” короткому змісті наведемо слова Єрмолая про ліснику:
В’язанки хмизу не дасть потягти; в яку б не було пору, хоч в саму північ, нагряне, як сніг на голову, і ти не думай чинити опір, — сильний, мовляв, і спритний як біс… І нічим його взяти не можна: ні вином, ні грошима, ні на яку приманку не йде. Вже не раз добрі люди його зжити зі світу збиралися, та ні — не дається…
На здивовані вигуки автора він просто і похмуро відповів, що, мовляв, просто свою посаду виконує, а не даремно панський хліб їсть.
На розпитування про життя він повідомив, що дружини в нього немає – втекла “з перехожим міщанином”, кинувши маленької дитини.
Гроза закінчилася. Бірюк запропонував проводити гостя до виходу з лісу. Виходячи, він взяв рушницю – мовляв, у лісі пустують, ліс рубають. Але, як не старався, автор так і не зміг почути стукіт сокири – лише на вітрі шуміла листя дерев.
Він запропонував героєві розповіді супроводжувати його в упійманні “розбійника” – вони разом вийшли з лісу, минули яр.
