Затримання злочинця
Далі у викладі короткого змісту “Відлюдька” скажімо, що лісник схопив злодія вже у поваленого їм дерева. Виглядав той шкода – на ньому були якісь мокрі від дощу лахміття. Поруч стояла, накрита старою рогожаною лошаденка.
Знову полив дощ, і трійцю довелося повернутися в лєснікову хату. Там господар посадив злодія зі стягнутими поясом руками в кутку, і оповідачеві стало його шкода: він пообіцяв собі обов’язково звільнити бідняка.
Мужик, “голосом глухим і розбитим” попросив Фому Кузьмича (Бірюка) відпустити його, пояснюючи свій вчинок крайньої нестатками й злиднями. Лісник не погоджувався, заперечуючи, що, мовляв, він знає всю ихнюю слободу, там кого не візьми – всі злодії.
Селянин продовжував благати, тремтячи, як у пропасниці, говорячи про приказчике-разорителе і про те, що, мовляв, “діти пищать”, і все це злодійство від голоду. Він пообіцяв, що заплатить, і попросив повернути хоча б коня, але Бірюк відмовив.
Усвідомивши, що тепер вірна смерть від голоду – адже він залишився і без коня, останньої худоби в його господарстві, і без зрубаного дерева, та ще й під загрозою майбутнього покарання, спійманий збунтувався:
Мужик раптом випростався. Очі в нього загорілися, і на обличчі виступила фарба. “Ну на, їж, на, подавись, на, — почав він, примруживши очі й опустивши кути губ, — на, душегубец окаянний: пий християнську кров, пий…”
Лісник наказав йому мовчати.
