Мова мемуарів і пояснювальних записок
Функціонально-смисловий тип мовлення оповідання, на відміну від виду, описаного у попередньому розділі, є невід’ємним атрибутом текстів, в яких необхідно відобразити який-небудь процес. Наприклад, життя людини – його дорослішання, зміна світогляду – часто відображається в мемуарах. Як правило, цей жанр художньої літератури рясніє дієсловами. Вони необхідні для опису численних дій, які вчинив той чи інший персонаж. Дієслова тут нерідко застосовуються в досконалому вигляді, для того щоб показати черговість подій. Проте можливе їх вживання і в недосконалому вигляді для того, щоб у читача з’явилося відчуття присутності. Він досягається завдяки тому, що такий дієслово надає розповіді ефект тривалості дії.
Крім художньої літератури, так само як і опис, функціонально-смисловий тип мовлення розповідь може використовуватися і в будь-яких інших стилях.
Наприклад, у такому неприємному для всіх службовців людей документі, як пояснювальна записка, людина викладає причину свого непорядну вчинку. Він переказує події, що перешкодили йому виконати свої обов’язки.
Для цих цілей використовується розповідь. Воно може бути як особистісно забарвленим, так і знеособленим, в залежності від характеристик тексту, в межах якого існує. Наприклад, в історичних енциклопедіях опис тих чи інших подій, як правило, не містить їх моральної і політичної оцінки. Розповідь у них зазвичай ведеться від третьої особи. А в художній літературі, навпаки, автор нерідко виступає у ролі розповідача, поміщаючи в твір опис особистісних переживань і оцінок.
