Нещастя невських берегів
Петербург знову ожив, наче й не було повені. Правда, якийсь граф Хвостов негайно написав вірш, присвячений трагедії. Все ж за вільними вулицями ходить народ з «бесчувствием холодним». Чиновники відправляються на службу. Торговець теж не сумує, відкриваючи свою крамницю, розграбовану Невою. І здається, в Петербурзі в цей день є тільки один чоловік, який після страшної повені не може продовжувати звичайне життя. Це Євген, головний герой поеми «Мідний вершник».
Петро I у творі згадується, звичайно, не тільки у “Вступі”. Це важливий образ, що символізує владу і силу, перед якою «маленька людина» абсолютно беззахисний. Про монумент, що зображує засновника Санкт-Петербурга, варто сказати кілька слів.
Кумир на бронзовому коні
Центральний образ у поемі «Мідний вершник» – знаменитий пам’ятник Петру. Його Пушкін називає «Кумиром на бронзовому коні». Пам’ятники Петру встановлений в 1782 році. Назва «мідний» закріпилося за цим моментом бо як до XIX століття в російській мові міддю нерідко називали бронзу.
Модель статуї спроектована Етьєном Фальконе – французьким скульптором, представником класицизму. З цим пам’ятником пов’язано ще кілька міських легенд. У тому числі історія про те, як імператору Павлу I привидівся привид Петра. Причому привидівся він йому саме там, де сьогодні знаходиться “Мідний вершник”.
Варто сказати, що скульптура, яка зображує Петра I, отримала свою назву саме завдяки твору Пушкіна. Пізніше мотив ожилого пам’ятника передав і Достоєвський у своєму романі «Підліток». Згадується він і в творах пізніших авторів. Однак повернемося до пушкінського героя. Що стало з ним після того, як він дізнався про загибель коханої?
