Божевілля
Бідний Євген не зміг спільно володіти з потрясінням. Він не встояв. Ще довго бунтівний шум річки і страшний свист невських вітрів лунали в його свідомості. Він, дізнавшись про загибель Параші, додому не повернувся. Відправився мандрувати. Близько місяця колишній чиновник, колись замислювався про просте земне щастя, бродив по міських вулицях, спав на пристані, харчувався милостинею. Злі діти кидали услід Євгену камені, тини кучера стібали його по спині. Відтепер він не розбирав дороги і, здавалося, не бачив нічого навколо. Євген втратив розум від горя.
Будівельник чудотворний
Одного разу запалене свідомість Євгенія відвідала страшна думка. Він вирішив, що в його трагедії винен «кумир з простягнутою рукою» – тобто Петро. Страшний і геніальний правитель колись заснував місто на Неві. А значить, саме він, цей «будівельник чудотворний», винен у смерті Параші.
Євген немов забув про ту подію, яке перетворило його на божевільного. І раптом отямився, побачив і площа, і львів, і Мідного вершника. А той незворушно височів у темряві. Петро I, з чиєї примхи коли було засновано місто під морем, дивився вдалину строго і незворушно.
Божевільний підійшов до пам’ятника. Зупинився біля підніжжя і подивився в обличчя бронзового царя і почав погрожувати «горделивому бовванові». Але раптом Євгену здалося, що грізний цар ожив. Божевільний пустився бігти, а вершник, як йому здавалося, наздоганяв його на своєму бронзовому коні. Незабаром тіло бідного Євгенія виявили рибалки на маленькому безлюдному острові. Такий короткий зміст «Мідного вершника».
