Молодша група
У дитячому садку проводяться дидактичні ігрові вправи. Вони спрямовані на вироблення уміння розрізняти звуки і перемикати слухове увагу.
Гра «Що робити?». Для її проведення дітей саджають у коло і роздають прапорці. Вихователь дзвенить у бубон, при гучному звуці діти махають прапорцями, при тихому – тримають руки на колінах. Педагог повинен стежити за правильною рівною поставою і як малюки реагують на звук, посилюючи або послаблюючи гучність бубна.
Гра «Що звучить?». Вихователь демонструє дітям різні предмети із звуковим супроводом, разом з малюками називає їх. Після педагог ховається за ширму і діє з цими речами, а по звуках діти повинні вгадати, що це за предмет. Кожна дитина вчиться розпізнавати звуки, а вихователь пояснює, що існує дуже багато звуків у природі, і всі вони звучать по-різному.
Гра «Лети, метелику!». Для її проведення беруть яскравих паперових метеликів і підвішують їх на нитки так, щоб вони розташовувалися навпроти обличчя дитини. Вихователь намагається зацікавити дітей словами: «Подивіться, скільки красивих метеликів! Вони немов живі сидять на гілочках. Давайте перевіримо, чи вміють вони літати?» і дме на них. Далі пропонує дітям подути на них. Це ігрове вправу в молодшій групі допомагає виробити тривалий ротової видих. Вихователю потрібно стежити, щоб діти стояли прямо, не піднімали плечі і робили видих, не добираючи повітря. Вони не повинні надувати щоки, видихати, трохи висунувши губи, і дути десять секунд, інакше при довгому видиху може запаморочиться голова.
Гра «З’їсти цукерочку». Для розвитку артикуляційного апарату вихователь пропонує дітям зобразити, як вони їдять цукерку. Показують, як розвертають і їдять цукерку, прицмокуючи і облизуючи губи. Мета цієї гри – розробити язичок, тому потрібно стежити, щоб діти проводили мовою спочатку по верхній, а потім по нижній губі, зображуючи кругові рухи.
Гра «Зайчик говорить». Мета вправи – навчити правильно вимовляти слова. Для цього вихователь бере іграшкового зайця і мішечок з картинками. Зайчик як би дістає зображення з тваринами і називає їх неправильно, а діти повинні його виправляти. Наприклад: «ишка», «іса», «ошка». Діти кажуть: «Ведмедик”, “лисиця”, “кішка» і так далі. Після того, як вони виправили зайчика, він повторює за ними з правильною вимовою для закріплення результату.
