І це все?
Звичайно, немає. Це виключно узагальнюючі слова, в яких розглядаються принципові моменти. Під час роботи з конкретними ситуаціями їх необхідно буде підганяти під існуючі умови. Давайте розглянемо невеликий приклад. У банку є добре прописані процедури управління на випадок реалізації загрози кредитного ризику. До потенційним позичальникам виставлені критерії та передбачено забезпечення за кредитами. Для оцінки пропонованих застав залучається зовнішній фахівець. І ось ним забезпечення була присвоєна вища ціна, ніж воно коштує на ринку. Так би мовити, ситуація розвивається на користь позичальника. При цьому всередині банку адекватність оцінки переперевірена не була. Через певний час складається ситуація, коли позичальник не може погасити взятий кредит. Банк розраховує, що він зможе погасити виник борг, продавши заставу. Але на практиці з’ясовується, що ринкова ціна зможе покрити тільки половину кредиту. Причина цієї проблеми – недотримання процедур. Адже згідно з існуючим вимогам, фінансові установи повинні перевіряти ціну застави. Ось так зріс операційний ризик, а слідом за ним і кредитний. А можна ще згадати і про те, як окремі банки видають свідомо безповоротні кредити, порушуючи всі мислимі процедури. Такі установи швидко потрапляють в чергу на ліквідацію. На величину операційного ризику впливає в даному випадку потурання з боку співробітників. На жаль, повністю уникнути подібних ситуацій надзвичайно проблематично. Можна тільки мінімізувати, ввівши навчання, ефективну систему контролю і жорстку дисципліну.
