Еволюція суспільного життя людини
Традиційно виділяють два ступені розвитку цього явища:
Первинна – встановлюється у невеликих спільнотах людей, добре знайомих один з одним, таких, як члени сім’ї, друзі і т. д. Спілкування з даною категорією безпосередньо впливає на формування особистості.
Вторинна – має місце у сфері ділових відносин.
Первинна соціалізація особистості людини є найбільш значною, адже саме на щаблі раннього дитинства у індивіда народжується самосвідомість і закладаються фундаментальні установки поведінки в соціумі. І саме батьки служать початковим прикладом і зразком культурних цінностей. Далі до цього процесу підключаються виховні заклади, школи і т. д.
Юнацький етап – перехідний період, який знаменується зростаючою потребою в дослідженні навколишнього світу, проникаючи у всі його маловивчені шари, в прагненні до самоствердження в цьому світі, в пошуках якісного еталону поведінки. Закінчення юності знаменується твердженням себе як самостійної особистості, наданням певного соціально-морального стрижня, усвідомленням своїх справжніх інтересів і здібностей, з початком нового етапу розвитку в рамках дорослішання.
Соціалізація особистості – це процес, який не завершується і в зрілих роках, але вже значно зменшує свої обороти. На цьому щаблі людина приміряє на себе різні соціальні ролі: чоловіка або дружини, роль трудівника в суспільстві і т. д., також набуває статус активного учасника громадської та інших видів діяльності.
