Дитинство як окрема реальність
З точки зору становища, займаного людиною в суспільстві, ранній вік відрізняється тим, що саме він є основною ланкою процесу соціалізації особистості, коли відбувається закладання її основ.
Кількома століттями раніше тієї ідеї дитинства, яка є природною для сучасного суспільства, не існувало. Діти були включені в доросле життя з народження без присутності чітко окреслених меж між маленькою дитиною і дорослим. Вигаданий світ іграшок, в якому сьогодні ростуть і виховуються діти, прагнення купити їм милі, симпатичні дрібнички, вберегти від усього, що на думку дорослого може якось нашкодити, – все це стало нормою в житті людини відносно недавно. Про це свідчать твори мистецтва, картини, на яких старші і молодші зображені в одній соціальній середовищі, які поділяють одні й ті ж заняття, що говорить про спадкоємність поколінь, якої ми у величезній кількості випадків сьогодні вже не спостерігаємо із-за розриву і нерозуміння між членами навіть однієї сім’ї. Формування нової концепції дитинства почалося після винаходу книгодрукування, яка вчинила свого роду революцію в культурному житті суспільства. А сьогодні подібний переворот вчиняє Інтернет з його стиранням рамок і кордонів, з одного боку, і ще великим поділом, з іншого.
Але під які б визначення не потрапляла категорія дитинства, взаємодія дитини з суспільством починається на ранній стадії його розвитку. З самого дитинства малюк бере участь у соціального життя: він реагує на настрій батьків, привертає їх увагу плачем, криком у міру виникнення потреб, тим самим впливаючи на поведінку дорослого. Уся психічна діяльність дитини здійснюється через комунікацію з близькими людьми.
