Колективний розум і індивідуальність
Саме завдяки спілкуванню з іншими людьми людина розкриває свою унікальність. Даний досвід, що є основою процесу соціалізації особистості, також служить джерелом його індивідуалізації й творчого застосування своїх здібностей. Людина перетворює накопичений багаж знань в особисті установки, життєві принципи і навички самостійного мислення. Це наочно видно на прикладі становлення мовлення дитини і навчання мови: існують загальні правила правопису, граматика і т. д., але при цьому вміння говорити і писати є одним з центральних навичок, здатним підкреслити індивідуальність людини: не всі володіють російською словом однаково і мають виняткову здатність до письменницької діяльності.
Соціалізація дитячого населення
Людина – це одиниця суспільства, є рушієм прогресу або його учасником, яка вносить свою лепту у формування суспільної реальності з певним рівнем свідомості — і чим вона буде насичена, якими ідеалами і стандартами, тим і буде впливати на соціалізацію особистості дитини.
Малюк починає пізнання світу зі свого безпосереднього оточення. І, природно, самими близькими людьми виступають батьки, а на самому першому щаблі життя – мати. Ці первинні відносини між дитиною і матір’ю народжують сильні емоції, які є міцним фундаментом і одним з найважливіших умов соціалізації особистості.
І найпершим етапом є формування ранніх прихильностей. Вирішальну роль тут відіграє не стільки сам контакт з матір’ю і її харчування любов’ю, скільки почуття безпеки, яке дає спілкування з рідною істотою. Розвиток людини в соціальному відношенні докорінно залежить від виникнення стійких зв’язків з людьми безпосередньо в ранньому дитинстві. Це є основним ключем інтеграції в суспільство для більшості людей різних національностей, які виховуються в різних культурах.
