Об’єкт, суб’єкт, методи і галузі
Суб’єктом даної науки є особа (дитина), яка має порушення або відхилення в розвитку і потребує спеціальних умов виховання і освіти. Об’єктом спеціальної педагогіки є безпосередній освітній процес, що задовольняє потреби у корекційному вихованні та освіті такої особистості (дитини). Що використовують для досягнення цих цілей?
Методами педагогіки в спеціальному вихованні та освіті є бесіда, спостереження, анкетування, експеримент, тестування. Також вивчається психолого-педагогічна документація, результат або продукт діяльності дитини та інше.
Сучасна спеціальна педагогіка – це багатогалузева наука. Вона постійно розвивається. В область спеціальної педагогіки включаються такі підвиди, як сурдо-, тифло-, олигофрено – тифлосурдопедагогика, логопедія. А також педагогіка, що застосовується до осіб з порушеннями опорно-рухової системи або з емоційно-вольовими порушеннями, патопсихологія, спеціальна психологія (складається з розділів за видами порушень).
Всі перераховані галузі спеціальної педагогіки є цілком самостійними і розвиненими окремо. Вони являють собою диференційовані за віком сфери практичного і наукового знання.
Протягом двадцятого століття склалася велика практика спеціального навчання дітей з порушеннями в розвитку шкільного віку, внаслідок чого найбільш розробленим є шкільний період. Дошкільна педагогіка менш досліджена, так як питання навчання в рамках дошкільного періоду (особливо у віці від народження до трьох років) почали активно вивчатися тільки в останні роки. Також мало вивчені проблеми спеціальної освіти і психологічно-соціальної підтримки молоді з обмеженим здоров’ям і дорослих з обмеженнями у працездатності.
