Опорно-рухові порушення і порушення психоемоційної сфери
Останнім часом все частіше виникає проблема медико-соціальної та психолого-педагогічної допомоги дітям з вродженими або набутими ушкодженнями опорно-рухового апарату. Згідно зі статистикою, дітей з такими порушеннями налічується близько 5-7 %, серед яких близько дев’яноста відсотків становлять особи із захворюванням ДЦП. У частини дітей не спостерігається відхилення розумового характеру, вони не вимагають особливих умов виховання і навчання. Але всі діти, які мають порушення опорно-рухової системи, потребують спеціальних умов життя.
Мета виховання та освіти осіб з порушеннями опорно-рухової системи – це всебічна допомога медичного, психологічного, педагогічного і соціального спрямування для забезпечення максимальної адаптації і соціалізації, загального та професійного навчання. Величезне значення цієї допомоги мають комплексний підхід і узгодженість дій фахівців різних профілів, що сприяють позитивному світосприйняттям.
Трохи іншу спрямованість має навчання і виховання осіб з порушеннями емоційно-вольової сфери. Найчастіше тут увага приділяється не фізіологічного здоров’ю дитини, а його поведінки і психоемоційної життя. Розлади сфери психіки й емоцій можуть бути різного рівня і різної спрямованості. Метою виховних і освітніх методів у роботі з такими дітьми є виявлення, а також часткове чи повне подолання емоційно-психологічних проблем.
