Типи конфліктів та їх характеристики

Розглянемо основні типи конфліктів, які відрізняються між собою за змістом, кількістю учасників, тривалістю.

В даний час багато керівників намагаються пригнічувати суперечності, що виникають між співробітниками, або намагаються в них не втручатися. Обидва варіанти помилкові, оскільки вони впливають на працездатність організації.

Перші типи поведінки в конфлікті призводять до перешкоди формування потрібних, корисних для компанії відносин. Самоусунення керівника від проблемної ситуації сприяє вільному розвитку тих розбіжностей, що здатні завдавати серйозної шкоди самій компанії, а також її співробітникам.

Актуальність питання

Різні типи поведінки в конфлікті пов’язані з особливостями людей: характером, темпераментом, життєвим досвідом. Вони по-різному реагують на ті події, які з ними відбуваються. Але навіть найбільш безконфліктні люди не можуть уникнути розбіжностей з іншими людьми, тому змушені шукати варіанти поведінки в подібних ситуаціях.

Деякі типи соціальних конфліктів спочатку поступово назрівають, розвиваються у вузькому колі. Люди висловлюють свої претензії і невдоволення, намагаються вирішувати спірні питання мирним шляхом. Якщо їх спроби ігноруються або вони отримують відмову, в такому випадку конфлікт переходить у відкриту форму.

Сутність та поняття

Протиріччя іноді з’являється спонтанно, але в більшій частині це спостерігається при серйозній ламання звичного укладу життя, різке зверненні. Розглянемо докладніше типи соціальних конфліктів, а також їх основні характеристики.

Існує безліч визначень, які підкреслюють наявність протиріччя, якщо виникають розбіжності між людьми.

Наприклад, конфлікт визначається як порушення згоди між сторонами, що проявляється в спробі вирішити спірну ситуацію, що супроводжується гострими емоційними переживаннями.

Кожна сторона прагне зробити так, щоб до уваги була прийнята її точка зору на інформацію, що з’явилася проблему.

Причини появи

Вдячної грунтом для появи різноманітних конфліктів є низький рівень культури спілкування: зіткнення різних характерів, несумісності звичок, смаків, цінностей, думок.

Основні типи конфліктів з’являються через недосконалість людини, а також при наявності різноманітних аномалій у суспільному житті. Соціально-економічні, моральні, політичні проблеми – живильне середовище для появи різноманітних спірних ситуацій.

Всі типи і види конфліктів пов’язані з біологічними і психофізичними особливостями людей. Спірні ситуації асоціюються з погрозами, агресією, війною, ворожістю. Сформувалася думка, що конфлікт є небажаним явищем, потрібно його уникати, намагатися вживати заходів, що сприяють його запобігання.

У багатьох ситуаціях типи конфліктів мають руйнує силою. Так, протистояння групи людей однієї людини призводить до «ломки» особистості або звільнення перспективного і талановитого співробітника.

Класифікація

Виділяють різні типи конфліктів в організації:

  • конструктивні (сприяють прийняттю розумних рішень, стимулюють нормальні взаємини);
  • деструктивні (конфлікти призводять до руйнування колективу).

Згідно класифікації, запропонованої Л. Коузером, виділяють предметні (реалістичні) і безпредметні (нереалістичні) суперечності.

Реалістичні суперечності пов’язані з незадоволенням конкретних вимог сторін, несправедливим розподілом переваг, спрямовані на досягнення бажаного результату.

Нереалістичні конфлікти припускають відкрите вираження негативних емоцій, ворожості, образ. Конфліктна поведінка в подібних ситуаціях є самоціллю, а не засобом досягнення поставленого завдання.

Починаючись як реалістичного конфлікту, суперечка перетворюється в безпредметна варіант. Наприклад, якщо предметом розбіжностей є якесь значуще для учасників подія, вони не в змозі підібрати прийнятне рішення, врегулювати спірне питання. Це призводить до підвищення емоційної напруженості, тому необхідно звільнення від негативних емоцій, що накопичилися в обох сторін спору.

Складно сказати, який тип конфлікту має більшу силу, все залежить від специфічних особливостей учасників, а також від тривалості.

Психологи відзначають, що всі нереалістичні спори є дисфункціональними, при їх врегулювання виникають серйозні проблеми.

Такі типи конфліктів практично неможливо направити в конструктивне русло. В якості надійного способу профілактики подібних спорів можна розглядати створення позитивної психологічної атмосфери, зростання культури спілкування, оволодіння навичками саморегуляції емоцій у рамках міжособистісного спілкування.

Конфліктогени

Розглядаючи різні типи і причини конфліктів, зазначимо, що з’являються спірні ситуації незалежно від волі їх учасників. Причиною їх прояви стають конфліктогени. Це ті слова, дії, які призводять до спірних ситуацій.

Серйозна небезпека виходить з повного ігнорування істотною закономірності – ескалації конфліктогенів. У відповідь на певні фрази спостерігається негативна реакція людини.

Існує певна формула, яку можна назвати «рівнянням конфлікту». Виглядає вона так:

конфлікт = ситуація + інцидент.

Конфліктна ситуація передбачає момент накопичення певних протиріч.

Інцидент можна охарактеризувати як збіг обставин, який стане приводом для появи протиріч.

Формула свідчить про те, що між ситуацією і інцидентом існує пряма залежність. Впоратися з конфліктом означає усунути причину проблеми, вичерпати інцидент.

Практика свідчить про те, що типи вирішення конфліктів досі до кінця не вивчені, часто вирішення спірних питань зупиняється на стадії вичерпання інциденту.

Важливі аспекти

Виділяють різні типи конфліктів за певними ознаками:

  • тривалість протікання;
  • обсягом;
  • джерела появи.

Наприклад, в залежності від обсягу спірної ситуації передбачається виділення:

  • міжособистісних;
  • внутрішньоособистісних;
  • соціальних;
  • групових форм.

Специфіка міжособистісного конфлікту

Суть його полягає в сумнівах конкретної людини, його незадоволеності своїм життям, діяльністю, колом спілкування. З’являється подібний конфлікт в тих ситуаціях, коли людина змушена «грати» відразу кілька ролей, несумісних між собою.

Учасниками подібної ситуації є не люди, а певні психічні фактори внутрішнього стану особистості, які часто є несумісними:

  • цінності;
  • мотиви;
  • почуття;
  • потреби.

Наприклад, директор школи поставила умову, щоб вчитель математики надала батькам інформацію про своєї педагогічної діяльності. А через деякий час показала невдоволення з приводу того, що педагог відволікається на розмови з батьками, приділяє мінімальний час учням. У педагога такі суперечності викликали стан фрустрації – мінімальну ступінь задоволеності від якісно виконаної ним роботи.

Такий конфлікт є рольовим, так як до однієї людини висувають суперечливі вимоги, в результаті чого він повинен виступати виконавцем, «приміряючи» на себе відразу кілька ролей.

Міжособистісні суперечності

До них можна віднести різні типи міжнаціональних конфліктів. Подібні суперечності є найпоширенішими формами конфліктів, що виникають між різними людьми. Причина його виникнення – неприязне ставлення до окремої людини через розбіжність уявлень про норми поведінки, духовних і матеріальних цінностях. В основному, міжособистісні суперечності ґрунтуються на суб’єктивній точці зору, не підтверджуються реальністю.

Такі конфлікти залежать від конкретних умов, вони неповторні, пов’язані з психологічними особливостями кожної сторони спору.

Їх причиною є сама людина, форми його поведінки. Наприклад, до серйозних суперечностей можуть підштовхувати наступні фактори:

  • поганий настрій;
  • фізична втома;
  • почуття антипатії;
  • негативне ставлення до діяльності окремої людини;
  • заздрість до успіхів колег.

Серед основних сфер, в яких люди стикаються з міжособистісними проблемами, виділимо будинок і роботу. Службові та сімейні конфлікти – найбільш поширені об’єкти дослідження.

Ст. Юстицкис і Е. Р. Ейдеміллер відзначають неспроможність уявлення про сім’ю, в якій відсутні протиріччя. Конфлікти між подружжям допомагають розвивати відносини, усувати з’являються розбіжності.

Чоловік в сім’ї систематично виявляється перед вибором – пристосуватися до інших членів, їх інтересам, потребам або відсторонитися, шукати нові відносини.

О. Е. Зуськова і В. П. Левкович підрозділяють сім’ї за рівнем конфліктності на три групи:

  • вирішальні конфлікти з легкістю;
  • усувають проблеми частково;
  • сім’ї, не здатні знаходити компроміс.

Особливим типом взаємодії є стосунки між дітьми та батьками. Дитина поступово дорослішає, набуває певну самостійність, що призводить до появи серйозних протиріч. Це найбільш актуально в підлітковому періоді.

Проблеми на виробництві

Другий сферою міжособистісних відносин, яка неможлива без серйозних суперечностей, є робота. У європейській літературі подібні протиріччя іменують «індустріальним конфліктом». Мається на увазі широке коло явищ, до яких можна віднести суперечності між різними соціальними категоріями працівників через протилежності їх інтересів, а також непорозумінь між підлеглими і керівником.

При вивченні конфліктів, які виникають у трудових колективах, було встановлено, що серед їх основних причин лідирують:

  • помилкові рішення керівництва;
  • нерівномірний розподіл преміального фонду;
  • некомпетентність керівництва;
  • порушення загальноприйнятих норм поведінки.

Мотиваційні конфлікти – це суперечності інтересів, що зачіпають плани, цілі, мотиви, прагнення учасників, що суперечать один одному.

До когнітивних конфліктів відносять ціннісні суперечності – ситуації, в яких проблеми між учасниками пов’язані з різними уявленнями про систему цінностей. Наприклад, якщо мова йде про трудової діяльності, то основною цінністю буде те, що для людини робота є сенсом існування, способом самореалізації. Якщо там з’являються проблеми, людина перестає нормально сприймати реальність, у нього виникає депресивний стан.

Розбіжності між країнами

Розглянемо типи політичних конфліктів, які можуть призвести до непоправних наслідків.

Наприклад, суперництво, ворожість, існуюча між окремими групами, є передумовою для війни. При вирішенні конфліктних ситуацій із застосуванням зброї, можуть постраждати мирні люди. Саме тому так важливо знаходити точки дотику між народами, країнами, щоб не допускати кровопролиття.

Взаєминами між окремими соціальними групами є предметом вивчення різних наукових дисциплін: психології, політології, соціології, філософії.

Міжгрупові протиріччя можна розглядати з трьох точок зору:

  • ситуаційного;
  • мотиваційного;
  • когнітивного.

Вони відрізняються розумінням природи і витоків конфліктів. Наприклад, з позиції мотиваційного підходу, поведінка між окремими групами можна розглядати як відображення внутрішніх проблем. Ворожість являє собою результат внутрішніх проблем і напруг, власних конфліктів і протиріч. Для вирішення цих проблем група вступає у зовнішній конфлікт.

Вирішальними факторами, які визначають конкурентний характер міжгрупової взаємодії, будуть фактори контакту між групами.

Політичні суперечності відносяться до соціальних конфліктів. В якості прикладу можна навести ситуацію, що склалася в Югославії. Міжнаціональний конфлікт виник із-за стану в країні косовських албанців. Після втручання у ситуацію, що склалася США, міжнаціональний конфлікт став ще більш виразним і яскравим.

Висновок

Тривалі протиріччя між окремими людьми, соціальними групами особливо небезпечні, так як вони призводять до глибокої і тривалої напруженості у відносинах, що негативно позначається на всіх учасниках.

Організатор продумує конфлікт, але далеко не у всіх випадках він стає його активним учасником. Існують різні сценарії розвитку конфліктної ситуації. Протиріччя можуть зберегтися протягом тривалого часового проміжку з-за небажання сторін піти на взаємні поступки.

Сучасні психологи з особливим інтересом ставляться до аналізу міжособистісних протиріч, що виникають між окремими індивідами, так як саме вони часто призводять до найбільш серйозних емоційних проблем, сприяють депресій. Непорозуміння між керівником компанії і його співробітниками, що базується на особистій неприязні, призводить до звільнення висококваліфікованих працівників, що негативно позначиться на престиж компанії, її матеріальний добробут. Як бачимо, це не усуває проблему, а тільки посилює її.