В 1941 році, на підставі домовленості між керівництвом Радянського Союзу і які перебували в Лондоні польським урядом у вигнанні було створено військове формування, яке отримало, по імені свого командира, назву «Армія Андерса». Воно було повністю укомплектовано з громадян Польщі, з різних причин, які перебували на території СРСР, і призначалося для ведення спільних дій з частинами Червоної армії проти фашистів. Однак цим планам не судилося здійснитися.
Створення в СРСР польської дивізії
На початку листопада 1940 року нарком внутрішніх справ Л. П. Берія виступив з ініціативою створення з числа польських військовополонених дивізії, для здійснення бойових операцій на території Польщі у Другій світовій війні. Отримавши схвалення з боку В. В. Сталіна, він розпорядився доставити з місць ув’язнення велику групу польських офіцерів (в тому числі і 3-х генералів), які висловили бажання взяти участь у визволенні своєї батьківщини.
В рамках реалізації наміченої програми, 4 червня 1941 року уряд СРСР прийняв рішення про створення стрілецької дивізії № 238, до складу якої повинні були увійти як поляки, так і особи інших національностей, які володіють польською мовою. Комплектування особового складу доручили полоненому генералу З. Берлингу. Проте, з ряду причин, створити дивізію до нападу Німеччини на Радянський Союз не вдалося, і зважаючи надзвичайної ситуації, що склалася після 22 червня, керівництво країни було змушене піти на співпрацю з польським урядом у вигнанні, очолюваним генералом Ст. Сікорським.
Важка обстановка перших днів війни спонукала В. В. Сталіна до створення на території СРСР цілого ряду національних військових частин, що формувалися з чехів, югославів, поляків і т. д. Вони озброювалися, забезпечувалися продуктами, обмундируванням і всім необхідним для участі в бойових діях. При наявності власних національних комітетів, ці підрозділи знаходилися в оперативному підпорядкуванні Верховного командування РСЧА
