Комплексні числа: визначення й основні поняття

Основні поняття

Згадаймо ряд функцій, які мають обмеження на матеріальному множині:

  • y = arcsin(x), визначена в інтервалі значень між негативною і позитивною одиницею.
  • y = ln(x), десятковий логарифм має сенс при позитивних аргументів.
  • квадратний корінь y = √x, розраховується тільки для x ≥ 0.

Позначенням i = √(-1), введемо таке поняття, як уявне число, це дозволить зняти всі обмеження з області визначення вищенаведених функцій. Вирази типу y = arcsin(2), y = ln(-4), y = √(-5) набувають сенсу в деякому просторі комплексних чисел.

Алгебраїчну форму можна записати у вигляді виразу z = x + i×y на множині дійсних значень x і y, а i2 = -1.

Нове поняття знімає всі обмеження на використання будь-алгебраїчні функції і своїм виглядом нагадує графік прямої в координатах дійсних і уявних значень.

Комплексна площина

Геометрична форма комплексних чисел дозволяє наочно уявити багато їх властивості. По осі Re(z) відзначаємо речові значення x, Im(z) – уявні величини y, тоді точка z на площині буде відображати потрібне комплексне значення.

Визначення:

  • Re(z) – реальна вісь.
  • Im(z) – означає уявну вісь.
  • z – умовна точка комплексного числа.
  • Чисельне значення довжини вектора від нульової точки до z, називається модулем.
  • Реальна і уявна осі розбивають площину на чверті. При позитивному значенні координат – I чверть. При аргументі реальної осі менше 0, а уявної більше 0 – II чверть. Коли координати негативні – III чверть. Остання, IV чверть містить безліч позитивних реальних значень і негативних уявних величин.
Цікаве:  Фактичний характер це... Як його визначити?

Таким чином на площині зі значеннями координат x і y завжди можна наочно зобразити точку комплексного числа. Символ i вводиться для відділення реальної частини від уявної.

Властивості

  • При нульовому значенні уявного аргументу отримуємо просто число (z = x), яке розташовується на реальній осі і належить речовинному безлічі.
  • Особливий випадок, коли значення реального аргументу стає нульовим, вираз z = i×y відповідає розташуванню точки на уявній осі.
  • Загальний вигляд z = x + i×y буде при ненульових значеннях аргументів. Означає розташування точки, що характеризує комплексне число, в одній з чвертей.